🍿 Помітили, що у цьому фрагменті виникає відчуття, ніби реальність трохи викривлена?Герой поводиться абсолютно нормально: він стриманий, намагається домовитися, не конфліктувати, говорить спокійно, але при цьому всі навколо реагують на нього так, ніби він неадекватний. Саме так почувається себе людина, яка зрештою вибухає.Їй здається, що вона ж поводиться правильно: терпить, старається бути тактовною, акуратною, не створювати проблем, враховувати інших. А потім раптом стається зрив, і для всіх це виглядає як щось різке, непропорційне і дивне. Але проблема не в тому, що людина не вміє себе контролювати. Майже завжди, навпаки - це люди, які не помічпють самого накопичення напруги та власного незадоволення.Це роками сформована звичка ігнорувати власне роздратування, незгоду, агресію та втому заради того, щоб бути хорошим. Не конфліктувати та не засмучувати інших. Не проявляти незручні емоції тоді, коли вони ще мають нормальну, здорову форму.Тоді вся ця напруга поступово витісняється в тіньовий аспект особистості. Туди йде агресія, злість, роздратування, бажання чинити опір і взагалі все, чим людина боїться проявлятися.*назву фільма напишу в коментарях, бо в сторіс сто запитів про це))