Весна приходить на Полтавщину в село,Приносить сонце і пробудження тепло. Вмикає Україна стріми на екрані,Шукає силует у ранковім тумані. З країв південних, подолавши сотні миль,Злітає пара у знайомий небосхил. Це Грицик і Одарка у своє гніздо,Вертаються додому, щоб там не було! Прямий ефір — і знову ми одна сім'я,Всією країною даєм птахам ім'я! І дивиться онлайн невідриваючись Земля,Як швидко підростає кожне пташеня. Від перших яєць до високих польотів,Ми поруч із ними в щоденній турботі. А восени проведемо в далекі краї,Щоб знову дочекатися лелек навесні! Одарка гріє яйця — вітер чи сльота,З екранів ллється справжня пташина доброта. З'являються на світ пухнасті малюки,Такі смішні, незграбні, жваві й гомінкі. Ми бачимо, як крила ловлять ці вітри,Як їх навчає Грицик звисока, згори. Як роблять перші кроки в небо голубе,Щоб у польоті вільному знайти себе! Небо гримить... Земля дрижить від ран... А він несе тонку гілочку у дзьобі. Повз чорний дим. Повз страх. Повз війну... Додому... Туди, де на сільському стовпі чекає вона... Вони не шукають миру десь інде. Вони будують його самі. Своїм гніздом. Своєю вірністю. І коли над селом Леляки лунає перший клекіт малого лелеченяти... Ти розумієш головне:Сім'ю — не здолати. А життя... життя завжди перемагає.✍️ Автор: Андрій Захарченко