Channel Lamp Books - @lampbooks - №1757
#Історії🧩 Задзеркалля
📜 На початку 2000-х Девід Гранн, тоді ще журналіст The New Yorker, працював над матеріалами про сучасні злочини, але постійно повертався думками до однієї старої історії. У ній ішлося про зникнення британського дослідника Персі Фосетта, який у 1925 році вирушив у бразильські джунглі на пошуки загубленого міста Z і більше не повернувся. Ця історія була настільки загадковою, що десятки людей пізніше загинули, намагаючись знайти його сліди. Гранн не збирався писати книгу — допоки не натрапив на випадкову деталь у закинутому архіві Лондонського географічного товариства.Він шукав старі карти для іншого проєкту, коли бібліотекарка принесла йому коробку, підписану "Fawcett — confidential". Усередині лежали листи, щоденники, креслення й пожовклі звіти, про існування яких дослідники не знали. Гранн згадував, що спочатку подумав: "Це, мабуть, просто копії", — але, відкривши один із зошитів, побачив олівцевий почерк самого Фосетта.Цей момент він пізніше назвав "журналістським еквівалентом відкриття скарбу". У нотатках Фосетт описував не лише свою підготовку до експедиції, а й згадки про "плем’я без облич", міфи про місто, яке “не відмовляється відкриватися білим”, і навіть про маршрут, якого не знали попередні дослідники. Гранн зрозумів, що історія Фосетта — це не просто пригодницька легенда, а щось глибше: одержимість і віра, які здатні знищити людину.Він вирушив у Бразилію, щоб пройти частину шляху, яким колись ішов Фосетт. У джунглях він захворів, втратив орієнтацію й навіть пошкодив ногу, але не припинив подорож. Цей досвід — реальний, виснажливий і майже фанатичний — дозволив йому зрозуміти, що мотиви героя книги не можна збагнути, не відчувши тієї ж небезпеки.Повернувшись до Нью-Йорка, Гранн написав "Загублене місто Z". Книга поєднала документальний репортаж, мандрівний щоденник і психологічний портрет одержимого дослідника. Та найцікавіше — після виходу книги в 2009 році археологи справді знайшли сліди стародавніх поселень у місцях, де, за описом Фосетта, могло бути його "місто".Для Гранна це стало доказом того, що історія, яку він спершу вважав міфом, мала під собою реальний ґрунт. Він жартував, що "журналіст рідко отримує таку розкіш — написати книжку про міф і дізнатися, що той частково правдивий".Саме "Загублене місто Z" визначило стиль Девіда Гранна — він почав шукати історії, у яких документальність і таємниця зіштовхуються. Відтоді кожен його текст — це поєднання детективу й археології пам’яті. І все це почалося з випадкової коробки в бібліотеці, де хтось просто забув позначити, що всередині — історія, яка чекала свого оповідача.⊹➣ Books | Films | Events | Games | DS
146
26-01-22 18:30