Лабораторія

😍Що, якщо життя може розділитися на «до» і «після» в одну випадкову ніч? Рія звикла тримати все під контролем: кар’єру, емоції, своє серце. Лесик — той, хто чекає… навіть коли його відштовхують. Їхня історія починається з напруги, сарказму і випадкової пристрасті, яка псує «ідеальну» дружбу. І доводить: іноді найбільший ризик — це дозволити комусь залишитися поруч...Ця історія точно сподобається усім, хто:🔸 вважає, що найкращий афродизіак — це інтелект і трохи якісного віскі🔸 хоча б раз переконував себе «ми просто друзі», поки серце вистукувало протилежне🔸 обожнює героїнь, які носять гострий розум як зброю, але мріють зняти обладунки🔸 цінує естетику напівтемних барів, потертої цегли й нічних вогнів🔸 шукає історію, де герої ведуть діалоги, а не просто створюють драми на рівному місці🔸 підозрює, що навіть «найгірша» помилка в житті може виявитися найкращим фіналомПередзамовляйте новий роман Юлії Лаби «Найкраще «найгірше», що могло статися» просто зараз. Бо деякі історії надто хороші, щоб їх відкладати на потім✨🥂

Чи врятує родинна тінь тих, хто заблукав у темряві?✨Відкриваємо передзамовлення на «Тінь Малої Ведмедиці» Дарії Теплої — сімейну сагу про пам’ять, провину і шлях назад одне до одного крізь втрати й випробування❤️‍🩹Колись давно серед степів, де каміння та трави знають більше, ніж люди, народився хлопчик із дивним спадком — живою родинною тінню. Кажуть, вона переходить від матері до первістка разом із першим подихом і може сховати людину від небезпеки. І лиш в одному вона безсила — не сховає від людських помилок.Дитинство Веремія Сорайло минає серед потрясінь ХХ століття: Великого терору, арешту батька, німецької окупації й голоду. Його найближчими людьми стають мати Мотря і друг Караташ. Та одна ніч, коли Веремій відмовляється сховати матір у своїй тіні, змінює все.Минають десятиліття втрат і боротьби, виростають нові покоління. В час великої сучасної війни на Сорайлів чатуватимуть нові випробування. Та чи вдасться їм віднайти дорогу одне до одного та виправити помилки минулого? І чи здатна родинна тінь урятувати тих, хто збився зі шляху?😌🖌 Дизайн обкладинки: Дар'я Скрибченко 📙Очікуємо книжку уже у травні — передзамовляйте зі знижкою і кешбеком до 15% за посиланням!

Біблія воєнної стратегії і тактики, яку цитують українські головнокомандувачі: відкриваємо передзамовлення на книжку «Про війну» генерала Карла фон Клаузевіца📖 «Війна є продовженням політики іншими засобами» — цей вислів прусського генерала Клаузевіца не втрачає актуальності вже майже два століття. Його ідеї сформували підвалини сучасного розуміння війни, а сама праця стала настільною книгою для поколінь військових і політичних лідерів. У моменти, коли кожне рішення визначає не лише сьогодення, а й майбутнє країни, ця книжка вчить мислити стратегічно, бачити за хаосом систему і розуміти війну не лише як зіткнення сил, а й як боротьбу волі, рішень і сенсів. «Про війну» й досі зберігає свій авторитет: входить до списків обов’язкової літератури у військових академіях по всьому світу і водночас надихає сучасний бізнес, який знаходить у ній універсальні принципи конкуренції, лідерства і стратегічного мислення. Видання виходить за підтримки ТОВ «ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС» та ТОВ «АЛЬТЕРРА КОНТРАКШН»🧡🖋️Наукова редакторка: Оксана Сироїд 📙Переклад: Павло Содомора 🖊️Дизайн обкладинки: Оксана Гаджій Очікуємо книжку з друку уже у вересні — передзамовляйте із кешбеком до 15% та безкоштовною доставкою від 800 грн за посиланням↩️

Ольга Богомаз "Тимчасові труднощі"Видавництво Лабораторія "Дублінці" Джойса - чомусь така в мене асоціація склалася після прочитання цієї збірки оповідань. Схожі мотиви, схожа (але нова) щирість.Далі - знаходжу підтвердження: " ти тут розумніший за всіх, розумніший за їхні тупі рила, ти тут портрет митця замолоду, а вони не відрізняють Джойса від джойстика!"Чи можна це вважати грою з читачем, який таки бачить Джойса задовго до цієї цитати на 84 (оце так число!) сторінці?Джойсіанство в Богомаз ще більше потверджується в оповіданні "Весілля Настусі". Згадаймо, що Джойс вводить в "Дублінцях" персонажів, яких потім розвиває (чи вбиває) в "Уліссі" і "Портреті". Так само і Богомаз дає нам ще одну оптику, чи то пак продовження свого роману "Весілля Настусі".Друга думка: нова щирість. Може через те, що паралельно читав "Метамодернізм" Нестелєєва.Щирість болюча, психоаналітична, депресивна, суїцидальна. Відкритий перелом - як витвір мистецтва.Третє - раптове. Гемінґвей - "Гора" і "Гори, як слони" - обидві мініатюри про складну розмову між чоловіком і жінкою. В обох, щось закінчується з ініціативи чоловіка.Богомаз грається з наративом, тасує прийоми: постмодерністські списки і переліки, численні цитати і алюзії (деякі пояснені у примітках, а деякі чомусь ні). Є оповідання, що читаються, як поезія, а є навпаки спеціально сухі і монотонні. В одному з оповідань, вона дає характеристики хорошого тексту устами учасниці книжкового клубу: "Якось на клубі зайшла мова про те, що таке хороший текст.Ми вирішили, що в хорошому тексті автор робить висновки, чергує довгі та короткі речення, не вживає англіцизмів і уникає тавтологій.Якщо авторові вказали на брак висновків, чергувань, наявність англіцизмів і тавтологій, то він зобов’язаний зробити висновки — дописати висновки, додати чергування, прибрати англіцизми й тавтології. Загалом робити висновки — вкрай важливо."Очевидно, що авторка порушує всі ці постулати, особливо в оповіданні "Грудень".Прекрасний прийом! (Я знаю, я бачив, я сам так робив).Я дочитував книгу на гойдалці у Великдень з котом на колінах. Кіт надзвичайно голосно муркотів, але по-зрадницьки мене кілька разів вкусив і подряпав ліву руку до крові. Кота звуть Щасливчик і він точно щасливіший за майже всіх (або, таки точно за всіх) персонажів цієї збірки.Тимчасові труднощі більшості персонажів закінчуються з їх смертю. Раптово згадую, що для буддистів найідельнішим закінченням життя є уникнення перевтілення - абсолютна і цілковита смерть. Спокій. Герої цієї збірки могли б зрозуміти буддистів.Українській літературі часто закидають її зацикленість на стражданнях та бідах і поневіряннях головних героїв, так от, Богомаз зробить це знову, але не так, як всі до неї. Це буде нова щирість, нова трагічна реконструкція. І поціновувач якісних книжок це оцінить, бо насправді грає роль не те про що нам розповідають, а як це роблять.

Празник Великдень у Козіївці вже років із п’ятнадцятко запертий у хаті, двері якої баба все старалася відчинити й пропустити його до загальносільського празникування. Але все сусідки її спиняли. Говорили: «Катрьо, та ще ж хати не охололи середняків, які зараз на каторгах корчаться за свою непокору! Не швиди, пережди. Не на часі воно січас так ризикувать. Подумай про сімню».А Катерина Хведорівна помнила здавна, як то робилося. І був Великдень у її відчутті одним із найтаємничих і одним із найважніших празників. Бо стіки правильного і степенного одбувалось тієї ночі.Перші роки благала свою матір узять її на Всеношну. Та не брала, одказувала «ше мала». І з року в рік лежала тихесенько вночі в безсонні, вистежуючи крізь щілинку з-під ковдри мамчині збирання, розглядала, як та під мерехтливе жовтогаряче світло каганця діставала зі скрині опішнянську нарядну парчеву запаску, перев’язувала хусткою очіпок, вивішувала дукачі та коралі, прикрашала пазуху, складовила пасочки та яйця, мочення та солонину, пляшку та свіжину до кошика. І все маленька Катруся надіялася, шо от мати поверне до неї, нахилицця й скаже пошепки, доки всі меншенькі сестри й брати сплять: «Катеринко, а ходім до храму. Вже й тобі пора!»І настав той рік, як сказала. І не було ні грамини сну в очах Катрусі, а було по два кіла радості. Сьогодні запрошуємо нишком підглянути за великодніми зборами родини Козиків із роману Сашка Столового «Оринин. Роман про стелепного чоловіка».На честь цієї нагоди ділимося невеликим уривком із розділу, що має промовисту назву — «Паска»!📕Книжку можна знайти за посиланням — замовляйте й поринайте у колоритний світ української мови, культури, традицій і кумедних (а подекуди й цілком правдивих) забобонів

#MindnSoulLibrary«Самотність. Сила людських стосунків» - Вівек Мурти - Лабораторія«Що ми здобудемо, вирушивши на Місяць, якщо не здатні перетнути прірву, яка відділяє нас від себе самих? Це найважливіша з усіх розвідувальних експедицій, без якої решта не просто нікчемні, ай катастрофічні» В процесі читання, я зрозуміла, чого моя мама завжди надокучувала мені дзвонити бабусі частіше. «Вона сама, їй сумно.» Але я завжди казала, що я дзвонила 3 дні тому і все було добре. З часом я зрозуміла, що 5 хвилин кожного дня надають їй сил та бажання жити. Вона відчуває себе потрібною, не забутою і коли я чую історію про кардіолога вже раз так 5-й, то просто слухаю її. На прощання, вона завжди дякує мені, що я просто її вислухала. Такі розмови та увага лікують краще, ніж ліки. Саме про це розповідає Вівек Мурті, колишній головний хірург США.«Варто зазначити, що навіть найскладніший штучний інтелект сьогодення не зрівняється із цими хитромудрими системами сигналізування, не кажучи вже про глибокі людські звʼязки, які ці системи породжують за допомогою нейронних ланцюгів у мозку. Це одна з причин, чому технологічна соціальна мережа є (і мабуть, завжди буде) неповноцінним замінником міжособистісної комунікації віч-на-віч.» Дуже багато людей почувають себе самотніми кожного дня. Вони просто не знають що з цим робити, як це вилікувати. Але рішень, виявляється, існує дуже багато. Важко наважитись зробити перший крок на зцілення. Шукаючи спілкування та людських контактів я стала гуляти з собакою лісом, де кожен день збираються люди та ведуть прості розмови про своїх чотирьох лапих улюбленців та новини міста. Та й собаки теж радіють, бо вони теж потребують спілкування. Мені до біса важко туда навіть підійти, але я працюю над собою, бо потребую спілкування і воно наче поряд. Також, я стала намагатись замовити каву нідерландською, що для мене важче за собачу тусовку. Я стала цікавитись як казати деякі фрази і бачили б ви, як змінюються вирази обличчя місцевих людей, коли я ставлю їм питання. Вони посміхаються, розказують мені як що перекласти з англійської. Ось вже й готовий small talk і я не самотня. «Клінічна психологиня докторка Кетрін Штайнер-Адер, пишучи книжку «Велика розʼєднаність» (The Big Disconnect), опитала 1250 дітей, підлітків і молодих людей . «Це такий парадокс. Ми — покоління з безпрецедентним в історії рівнем звʼязку. Але ми хріново вміємо закохуватися. Не вміємо фліртувати. Ми набухаємось — і в ліжко. А до того навіть не зустрічаємося: пишеш комусь о чверть на третю ранку: "Привіт, як справи?" — і всі знають, що це про зустріч заради сексу. Ви навіть у бар не підете. А що взагалі найсумніше — ми не вміємо бути вразливими. Ми не знаємо, як це — набрати когось по телефону й сказати: "Слухай, ти мені дуже подобаєшся. Слухай, мені сумно. Слухай, хочеш на побачення?"»» Ніщо не замінить нам людського спілкування, ніщо не краще, ніж посиденьки на кухні за щирою бесідою. Підтримка друзів під час депресій, моментів коли стоїш на роздоріжжі й не знаєш куди піти. Можливість просто бути поруч, відчувати присутність. Це все дуже важливо, тому закликаю цінувати свої рідних, не боятись будувати нові зв’язки та ніколи не опускати руки. І звичайно ж, рекомендую прочитати цю книгу, яка додасть вам впевненості та розуміння, що насправді таке та самотність.

📖🫣 Ймовірно, найстрашніша книжка з читаних мною. Фільм не дивився. Сюжет ґрунтується на не такому вже й фантастичному припущенні про смертельний вірус, який проявився на болотах і розрісся по всьому світові. Єдиною версією порятунку є потреба перестати дивитись очима на світ. 😬 Гине майже все людство, у будиночку збирається купка людей, яка навчилася виживати, двоє з них — вагітні жінки. І тут починаються гойдалки, співіснування людей це завжди горор. 🤱🏻Особливо цей текст вразить матерів і батьків — тут героїні доводиться ростити дітей на слух, не дозволяючи їм побачити світ. До їхного народження вона навіть змушена всерйоз стикнутися з пропозицією позбавити немовлят зору задля виживання. Окремо мушу попередити про сцену пологів під загрозою нападу агресивного ворога. 😴 А ще, уявіть собі необхідність прокидатися вранці, не розплющуючи очей. Взагалі, у романі саспенс у кожному абзаці, аж бринить. 📖 Це маленька книжечка, історія викладена компактно і драйвово. Для мене основним мотивом була, звісно, материнська самопожертва і стійкість будь перед чим заради дітей, але тут можна знайти багато метафор на проблеми людства — популізм, недовіра до суспільної думки, теорії змови, (не)спроможність людей до мирної самоорганізації, любов до тварин, тощо. 👀 Роман вражає. #раджу_почитати любителям гострих відчуттів, це прям горор, хоча почвари і не вистрибують з-за рогу, вони всі всередині нас. Але тригерів прям багато, історія направду майстерно страшна. Слухав у Librarius, начитка дуже тривожна, додає атмосфери. 🎧

📦На сайті — свіжа порція новинок: детективи, трилери, сімейні драми й історії про великі імена. Зібрали цей дайджест, щоб розділити його з вами👇▫️«Кажан (детектив Гаррі Голе)» Ю Несбьо — перший роман циклу скандинавського нуару про слідчого, який бачить закономірності там, де інші — випадковість▫️«Викуп» Джон Ґрішем — юридичний трилер із захопливим саспенсом: великі гроші, переговори і справа, яка швидко виходить з-під контролю▫️«Занепалий спадкоємець» Ерін Ватт — четверта і пристрасна частина «Родини Роялів» розповість про «поганого хлопця» Істона Рояла і дівчину, яка не готова підлаштовуватись під його правила▫️«Картьє» Франческа Картьє Брікелл — сімейна сага про те, як маленька паризька майстерня стала символом розкоші й стилю▫️«Тейлор Свіфт. Щоденник свіфті» Маркос Буено — дотепний і дуже особистий нонфікшн на перетині фанатського щоденника й біографії, де пісні та епохи співачки стають приводом згадати власні зміни й переломні моменти▫️«Крижані близнята» С. К. Тремейн — психологічний трилер, де напруга народжується з родинних стосунків і недомовленостей; про ненадійність пам’яті, провину й те, як горе змінює людей

У вересні 1938 року двох юних жирафів, що пережили сильний шторм, за наказом знаменитої директорки зоопарку Белль Бенчлі за дванадцять днів перевезли через усю країну за допомогою саморобного тягача, зробленого з пікапа.  Ця книга - це як бабусин компот. Ти п’єш його і розумієш, що це наче не новий смак, та й нічого такого особливого в ньому нема. Але ти все одно його п’єш, і не дивлячись на те що він тільки-тільки з холодильнику - він тебе гріє. Ця книга гріє своєю добротою. Навіть попри те що розповідає про не дуже позитивні речі. На захід із жирафами - це роман-подорож, в якому головні герої БУКВАЛЬНО відправляються у подорож з двома жирафами - Дикуном і Дикункою, які пережили ураган. А 105 річний Вуді, який допомогав їх перевозити ще у 18 річному віці про це рефлексує і пише. Розповідає, як вперше познайомився з цими дивними для нього тваринами, як нагодував їх цибулею і їм це ну дуууже сподобалась. Розповідає, як йому все-таки вдалось переконати доглядача зоопарку (Стариганя) поїхати з цими божими створіннями. Як вони їхали по серпантину з цими багатотонними тваринами. Як вони стріляли у циркачів. Як вони потрапили у НЕ ДУЖЕ класні погодні умови. Як бачили різних людей. І як побачив Золотоволоску - амбітну журналістку-фотографку, яка хоче першою знімати жирафів. Вона однозначно щось приховує, але зараз він просто везе Дикуна, Дикунку і Стариганя і бачить її зелений паккард у дзеркалі заднього огляду. Він подумає про це пізніше. Зараз він просто хоче довезти жирафів до місця призначення, до їх власної “землі обітованої”. Ця книга вона підіймаючи інші важливі теми підіймає не менш потрібне - любов до тварин. На противагу всьому, що зустрічається головним героям у подорожі (як до прикладу, один із звіринців, де власник дуже погано ставиться до тваринок) ми бачимо Стариганя (того самого доглядача), у якого, як описує Вуді, власна мова з жирафами.Але якщо тобі справді цікаво, я завжди вважав несправедливим те, що життя тварини цінується нижче за людське. Будь-яке життя – це життя. І звичайно, в кінці це все дуже красиво зациклувалось. Вся книга пронизана болем Пилового казана - Вуді втратив у ньому дім, батьків, сестру, колишнє життя і гідність. Тому що “фермерів”, “селюків”, які тікають від негод, від недопомоги держави, бідності і просто для того щоб зберегти своє життя - зневажають. І про це буде згадуватись часто. Я щасливий, що дуже випадково взяв цю книгу і провів чудові 4 дні у подорожі з головними героями і найголовніше Жирафами. Ніколи не задумувався, наскільки це.. цікаві? тварини. І ми з видавництвом Лабораторія даруємо вам промокод -15% на цю книгу!Giraffe_15 на сайті Лабораторії і прочитаєте цю прекрасну книгу#Peachвідгук

...І тому я скажу вам, що я бачу: вікно для порятунку демократії зачиняється. У нас обмаль часу. Вибори в Сполучених Штатах показали, наскільки крихкими є навіть найстаріші демократії, як швидко авторитарні сили захоплюють владу, коли правда стає предметом торгу. Європейський Союз, який мав би бути оплотом демократичних цінностей, дедалі глибше розколюється, коли уряди в Угорщині та інших країнах активно розхитують верховенство права. А технологічні платформи, через які відбувається наш публічний діалог, чітко дали зрозуміти, що вони не захищатимуть демократії, — вони захищатимуть свої прибутки.Але я бачу вас, і ви даєте мені надію. Я бачу країну, якій казали, що вона впаде за три дні, а вона й далі б’ється всі ці довгі роки жорстокої війни. Я бачу народ, саме існування якого заперечували, але який ще ніколи не був таким певним у своїй ідентичності. Я бачу демократію, про яку говорили, що вона слабка, а вона виявилася сильнішою за автократію, що на неї напала Марія Ресса, лауреатка Нобелівської премії миру 2021 року та авторка книжки «Як протистояти диктатору», — у передмові до українського видання.Наклад уже приїхав із друку, тож замовити свій примірник можна за посиланням📙📝Переклад: Олег Полоз🖊Дизайн обкладинки: Катя Яцушек