Лабораторія

У залі Мінерви в Трієсті, найважливішому портовому місті Австро-Угорщини, Джеймс Джойс читає цикл лекцій про «Гамлета». До цього він пробував заробити гроші на кінопоказах у Дубліні й навіть думав імпортувати з Ірландії в Італію твідову пряжу. Та із цього нічого не вийшло. Спроби заробити на своїх книжках також виявилися безуспішними.До обіду він працює вчителем англійської, а після обіду дає приватні уроки, зокрема, і майбутньому письменнику Італо Звево, та ледве зводить кінці з кінцями. Увечері він розповідає про «Гамлета». Місцева газета Piccolo della Sera друкує захопливий відгук: «Мудрі та водночас зрозумілі судження, що мали форму піднесену й просту, витонченість і жвавість думки зробили цю лекцію блискучою».Фрагмент з книги "1913: Літо століття", Флоріан ІллієсІз блискучою іронією і ніжною меланхолією перед нами розгортається панорама останнього мирного року Європи – миті, коли культура сягнула апогею, а історія вже стояла зі зброєю напоготові. Книга дозволяє побачити, як одночасно дихали, творили й марили забороненим Пруст, Кафка, Малевич, Рільке, Фройд та ін.#щопрочитати 〰️   Муза&Селінджер

Брехт, вихованець Королівської реальної гімназії в Ауґсбурзі, скаржиться у своєму невеличкому щоденнику у світло- блакитну клітинку на «одноманітність» і «нудність» безкінечних весняних днів. Від цього його рятують прогулянки, їзда на велосипеді, гра в шахи і — читання — писав Флоріан Іллієс 🤔Знаєте, а в нас таки є трохи спільного з Брехтом… Наприклад, увесь цей холодний, похмурий квітень ми в Лабораторії прожили разом із вами — у читанні. І ось готові показати топ-10 книжок минулого місяця:🔟 «Чотири тисячі тижнів. Тайм-менеджмент для смертних», Олівер Беркмен9️⃣ «На вулиці Солоній», Ія Морела8️⃣ «Час невдах, або в кримській столиці хмарно з проясненнями», Міла Смолярова7️⃣ «У пошуках утраченого часу. Книга 5. Полонянка», Марсель Пруст6️⃣ «Тінь Малої Ведмедиці», Дарія Тепла5️⃣ «Людина моря», Фолькер Вайдерманн4️⃣ «Летить лелека. Книжка-антистрес для батьків», Марина Шакотько3️⃣ «1913. Літо століття», Флоріан Іллієс2️⃣ «Найкраще «найгірше», що могло статися», Юлія Лаба1️⃣ «До побачення, телебачення!», Емма АнтонюкНу вау — який різнобарвний список у нас вийшов! Діліться, що з цього вже опинилося у ваших руках😋💬

Від автора «Рейк’явіка»: відкриваємо передзамовлення на новий скандинавський детектив Раґнара Йонассона «Біла смерть»🧐Ісландія, 1983. У загубленій серед крижаних вітрів лікарні знаходять жорстоко вбиту медсестру Ірсу. Детектив Гюльда Германсдоттір і її керівник Сверрір вирушають у відрізаний від світу край: п’ятеро працівників, п’ять мотивів... і жодної зачіпки.Коли за кілька днів під балконом знаходять мертвим головного лікаря, Сверрір оголошує це самогубством і поспіхом об’єднує обидві смерті в одну версію. Справу закрито.2012. Після навчання в Британії молодий поліціянт Гельґі Рейкдаль повертається до Рейк’явіка й опиняється у відділенні, де готується вийти на пенсію легендарна Гюльда. Одержимий нерозкритими злочинами, він роками досліджував події 1983-го й нарешті отримує шанс повернутися до цієї справи офіційно. Гельґі зустрічається з усіма, хто був у лікарні того зимового дня. Але хтось досі приховує правду🫣Очікуємо книжку вже у травні — передзамовляйте зі знижкою і кешбеком до 15%за посиланням📚

Той самий момент, коли книжкові лаборанти побували на складі й уже не можуть мовчати! Ми підготували список головних релізів тижня, тож тепер і ви можете оцінити поповнення й обрати наступну історію за лічені секунди😇👇▫️«Жінка-лисиця» — містичний роман про давнє кохання і другий шанс, глибину материнської любові та стародавні народні казки в атмосфері морозної Маньчжурії▫️«Ідеальний шлюб» — психологічний трилер про довіру, зраду й межі любові, який змушує засумніватися в очевидному▫️«Подорож до брами свідомості» — нонфікшн про наукове повернення психоделіків у медицину та про те, як зміни у сприйнятті можуть висвітлити роботу мозку▫️«Це ж очевидно!» — must-read для всіх, хто працює в ритейлі або прагне побачити свій бізнес під новим кутом і знайти реальні точки зростання▫️«Путівник для двох» — психологічний посібник спрямований на відновлення близькості у стосунках, що пропонує стратегії роботи з образами, втомою та очікуваннями, фокусуючись на реальній любові без ілюзій▫️«F#ck-апи сорокарічної» — комедійна історія про те, що життя після сорока може піти зовсім не за планом, але це ще не кінець світу▫️«Куди вкаже серце» — зворушлива розповідь про аристократку з бунтівним серцем. У вікторіанській Англії, де майбутнє дівчини вирішують інші, заснований на долі предків Сари Фергюсон, герцогині Йоркської

#книговідгук_історикаАвтор: Еріка Манн🇩🇪Назва: "Школа для варварів"Видавництво: "Лабораторія"Перекладачка: Світлана БрегманДе закінчується освіта і починається пропаганда?Чи, можливо, ця грань відсутня?В контексті тоталітарної освіти можемо ствердно сказати так: освіта є пропагандою, а пропаганда – освітою.Книга Еріки Манн «Школа для варварів» - яскраве і доволі просте пояснення того, як працювала нацистська освіта.Ця книга не є монографією чи науковим дослідженням. Праця Еріки Манн не є навіть ретроспективним поглядом – вона написала у 1938 році дочкою відомого німецького письменника Томаса Манна.Батько та донька були противниками німецького націонал-соціалізму, і після 1933 року змушені були виїхати з Німеччини, але, звісно ж, продовжували слідкувати за тим, що відбувається на їх батьківщині.«Школа для варварів» дуже емоційна, місцями занадто різка, іноді – занадто гіперболізована, місцями дуже спрощена.Тут варто розуміти, що Еріка Манн писала "Школу для варварів" в часи, коли поразка нацизму не виглядала вірогідною в найближчій перспективі. Нацизм був більш ніж реальний, а шанси на демократичну Німеччину - мізерними.Це одночасно і плюс і мінус цієї книги – вона написана людиною «з середини епохи», що переживала нацизм в режимі реально часу, а не ретроспективно про нього писала.Книга поділена на кілька великих блоків – сім’я, історія, політика, молодіжні структури та культ особи Гітлера.В кожен з цих блоків Еріка Манн вписує алгоритми, які працюють з дітьми (та їх батьками).Школяр-підліток нацистської Німеччини має ставити сім’ю та Бога на друге місце, бо перше має бути зайняте Великою Німеччиною та її Вождем – Адольфом Гітлером.В книзі багато практичних історій, які дозволяють зрозуміти, як нацизм працює з молоддю – від математичних задач про швидкість ракети, що летить на Лондон до мілітаризації дитинства через ігри та іграшки.Німецькі діти не граються ведмедиками, вони граються танками.Німецькі діти не грають ввечері у футбол, вони ходять на збори в Deutsches JungvolкНімецькі діти не слухають батьків, вони слухають своїх лідерів у Hitlerjugend чи Bund Deutscher Mädel.На уроках історії вони пишуть твори про те, як страждають їхні «одноплемінники» у Польщі чи Чехії, а на заняттях з німецької мови вишукують «іноземні слова», що засмітили чистоту мови.Насправді це дуже хороша праця, що показує, як працює освіта в тоталітарному суспільстві.Не скажу, що вона стала для мене відкриттям, але кілька практичних задач і завдань змогли здивувати.Так, це не монографія, тут нема статистики чи доконаних фактів. «Школа для варварів» -публіцистичний, дуже емоційний твір, але йому можна вірити. Він не звучить, як гіперболізована фантазія.Щось з цієї книги можна взяти й нам. Освіта – це завжди про тонку межу між вихованням і пропагандою, між формуванням здорового громадянина і вихованням вірного пса нації/парті/релігії.Еріка Манн нагадує – від нацизму не застрахований ніхто. Будь-яка країна, будь-яка нація через сукупність подій та факторів, може перетворитись на Німеччину 1930-х. Нацизм – не унікальний, він – універсальний для всіх, лише варто вчасно його помітити.На жаль, далеко не всі суспільства здатні це зробити, що сто років тому, що сьогодні.Хтось читав?Які ваші думки/враження?

😍Що, якщо життя може розділитися на «до» і «після» в одну випадкову ніч? Рія звикла тримати все під контролем: кар’єру, емоції, своє серце. Лесик — той, хто чекає… навіть коли його відштовхують. Їхня історія починається з напруги, сарказму і випадкової пристрасті, яка псує «ідеальну» дружбу. І доводить: іноді найбільший ризик — це дозволити комусь залишитися поруч...Ця історія точно сподобається усім, хто:🔸 вважає, що найкращий афродизіак — це інтелект і трохи якісного віскі🔸 хоча б раз переконував себе «ми просто друзі», поки серце вистукувало протилежне🔸 обожнює героїнь, які носять гострий розум як зброю, але мріють зняти обладунки🔸 цінує естетику напівтемних барів, потертої цегли й нічних вогнів🔸 шукає історію, де герої ведуть діалоги, а не просто створюють драми на рівному місці🔸 підозрює, що навіть «найгірша» помилка в житті може виявитися найкращим фіналомПередзамовляйте новий роман Юлії Лаби «Найкраще «найгірше», що могло статися» просто зараз. Бо деякі історії надто хороші, щоб їх відкладати на потім✨🥂

Чи врятує родинна тінь тих, хто заблукав у темряві?✨Відкриваємо передзамовлення на «Тінь Малої Ведмедиці» Дарії Теплої — сімейну сагу про пам’ять, провину і шлях назад одне до одного крізь втрати й випробування❤️‍🩹Колись давно серед степів, де каміння та трави знають більше, ніж люди, народився хлопчик із дивним спадком — живою родинною тінню. Кажуть, вона переходить від матері до первістка разом із першим подихом і може сховати людину від небезпеки. І лиш в одному вона безсила — не сховає від людських помилок.Дитинство Веремія Сорайло минає серед потрясінь ХХ століття: Великого терору, арешту батька, німецької окупації й голоду. Його найближчими людьми стають мати Мотря і друг Караташ. Та одна ніч, коли Веремій відмовляється сховати матір у своїй тіні, змінює все.Минають десятиліття втрат і боротьби, виростають нові покоління. В час великої сучасної війни на Сорайлів чатуватимуть нові випробування. Та чи вдасться їм віднайти дорогу одне до одного та виправити помилки минулого? І чи здатна родинна тінь урятувати тих, хто збився зі шляху?😌🖌 Дизайн обкладинки: Дар'я Скрибченко 📙Очікуємо книжку уже у травні — передзамовляйте зі знижкою і кешбеком до 15% за посиланням!

Біблія воєнної стратегії і тактики, яку цитують українські головнокомандувачі: відкриваємо передзамовлення на книжку «Про війну» генерала Карла фон Клаузевіца📖 «Війна є продовженням політики іншими засобами» — цей вислів прусського генерала Клаузевіца не втрачає актуальності вже майже два століття. Його ідеї сформували підвалини сучасного розуміння війни, а сама праця стала настільною книгою для поколінь військових і політичних лідерів. У моменти, коли кожне рішення визначає не лише сьогодення, а й майбутнє країни, ця книжка вчить мислити стратегічно, бачити за хаосом систему і розуміти війну не лише як зіткнення сил, а й як боротьбу волі, рішень і сенсів. «Про війну» й досі зберігає свій авторитет: входить до списків обов’язкової літератури у військових академіях по всьому світу і водночас надихає сучасний бізнес, який знаходить у ній універсальні принципи конкуренції, лідерства і стратегічного мислення. Видання виходить за підтримки ТОВ «ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС» та ТОВ «АЛЬТЕРРА КОНТРАКШН»🧡🖋️Наукова редакторка: Оксана Сироїд 📙Переклад: Павло Содомора 🖊️Дизайн обкладинки: Оксана Гаджій Очікуємо книжку з друку уже у вересні — передзамовляйте із кешбеком до 15% та безкоштовною доставкою від 800 грн за посиланням↩️

Ольга Богомаз "Тимчасові труднощі"Видавництво Лабораторія "Дублінці" Джойса - чомусь така в мене асоціація склалася після прочитання цієї збірки оповідань. Схожі мотиви, схожа (але нова) щирість.Далі - знаходжу підтвердження: " ти тут розумніший за всіх, розумніший за їхні тупі рила, ти тут портрет митця замолоду, а вони не відрізняють Джойса від джойстика!"Чи можна це вважати грою з читачем, який таки бачить Джойса задовго до цієї цитати на 84 (оце так число!) сторінці?Джойсіанство в Богомаз ще більше потверджується в оповіданні "Весілля Настусі". Згадаймо, що Джойс вводить в "Дублінцях" персонажів, яких потім розвиває (чи вбиває) в "Уліссі" і "Портреті". Так само і Богомаз дає нам ще одну оптику, чи то пак продовження свого роману "Весілля Настусі".Друга думка: нова щирість. Може через те, що паралельно читав "Метамодернізм" Нестелєєва.Щирість болюча, психоаналітична, депресивна, суїцидальна. Відкритий перелом - як витвір мистецтва.Третє - раптове. Гемінґвей - "Гора" і "Гори, як слони" - обидві мініатюри про складну розмову між чоловіком і жінкою. В обох, щось закінчується з ініціативи чоловіка.Богомаз грається з наративом, тасує прийоми: постмодерністські списки і переліки, численні цитати і алюзії (деякі пояснені у примітках, а деякі чомусь ні). Є оповідання, що читаються, як поезія, а є навпаки спеціально сухі і монотонні. В одному з оповідань, вона дає характеристики хорошого тексту устами учасниці книжкового клубу: "Якось на клубі зайшла мова про те, що таке хороший текст.Ми вирішили, що в хорошому тексті автор робить висновки, чергує довгі та короткі речення, не вживає англіцизмів і уникає тавтологій.Якщо авторові вказали на брак висновків, чергувань, наявність англіцизмів і тавтологій, то він зобов’язаний зробити висновки — дописати висновки, додати чергування, прибрати англіцизми й тавтології. Загалом робити висновки — вкрай важливо."Очевидно, що авторка порушує всі ці постулати, особливо в оповіданні "Грудень".Прекрасний прийом! (Я знаю, я бачив, я сам так робив).Я дочитував книгу на гойдалці у Великдень з котом на колінах. Кіт надзвичайно голосно муркотів, але по-зрадницьки мене кілька разів вкусив і подряпав ліву руку до крові. Кота звуть Щасливчик і він точно щасливіший за майже всіх (або, таки точно за всіх) персонажів цієї збірки.Тимчасові труднощі більшості персонажів закінчуються з їх смертю. Раптово згадую, що для буддистів найідельнішим закінченням життя є уникнення перевтілення - абсолютна і цілковита смерть. Спокій. Герої цієї збірки могли б зрозуміти буддистів.Українській літературі часто закидають її зацикленість на стражданнях та бідах і поневіряннях головних героїв, так от, Богомаз зробить це знову, але не так, як всі до неї. Це буде нова щирість, нова трагічна реконструкція. І поціновувач якісних книжок це оцінить, бо насправді грає роль не те про що нам розповідають, а як це роблять.

Празник Великдень у Козіївці вже років із п’ятнадцятко запертий у хаті, двері якої баба все старалася відчинити й пропустити його до загальносільського празникування. Але все сусідки її спиняли. Говорили: «Катрьо, та ще ж хати не охололи середняків, які зараз на каторгах корчаться за свою непокору! Не швиди, пережди. Не на часі воно січас так ризикувать. Подумай про сімню».А Катерина Хведорівна помнила здавна, як то робилося. І був Великдень у її відчутті одним із найтаємничих і одним із найважніших празників. Бо стіки правильного і степенного одбувалось тієї ночі.Перші роки благала свою матір узять її на Всеношну. Та не брала, одказувала «ше мала». І з року в рік лежала тихесенько вночі в безсонні, вистежуючи крізь щілинку з-під ковдри мамчині збирання, розглядала, як та під мерехтливе жовтогаряче світло каганця діставала зі скрині опішнянську нарядну парчеву запаску, перев’язувала хусткою очіпок, вивішувала дукачі та коралі, прикрашала пазуху, складовила пасочки та яйця, мочення та солонину, пляшку та свіжину до кошика. І все маленька Катруся надіялася, шо от мати поверне до неї, нахилицця й скаже пошепки, доки всі меншенькі сестри й брати сплять: «Катеринко, а ходім до храму. Вже й тобі пора!»І настав той рік, як сказала. І не було ні грамини сну в очах Катрусі, а було по два кіла радості. Сьогодні запрошуємо нишком підглянути за великодніми зборами родини Козиків із роману Сашка Столового «Оринин. Роман про стелепного чоловіка».На честь цієї нагоди ділимося невеликим уривком із розділу, що має промовисту назву — «Паска»!📕Книжку можна знайти за посиланням — замовляйте й поринайте у колоритний світ української мови, культури, традицій і кумедних (а подекуди й цілком правдивих) забобонів