це буде трохи емоційний і дуже довгий пост з частинкою моєї історії ахахаху мене є шухлядка в яку я не заглядала вже напевно кілька років. поки її розбирала, я натрапила на малюнки своєї мами.зараз я згадую і розумію якою насправді крутою талановитою і сильною жінкою вона була. завжди чимось цікавилась, з дитинства малювала, робила щось руками, ліпила, шила, фотографувала, експериментувала з різними матеріалами, попри ті умови в яких вона росла в 80-90х роках, і найбільше любила акварель.ми разом ходили на різні майстер-класи, дивились вдома вебінари, вона вивчала нові техніки і я поруч, десь в куточку, теж намагалась щось калякати. мама цими каляками дуже пишалась і викладала їх собі у фейсбук. завдяки їй я і сама згодом почала ділитися своїми малюнками. вона завжди могла щось підказати, купляла мені книжки з рисунку і загалом зробила великий внесок в мою творчість (ну і англійську теж, як тут без цього), за що я їй дуже вдячна. я досі малюю на планшеті який колись належав їй. і напевно найбільше я вдячна за страх бути абсолютно ні в чому не зацікавленим. нажаль життя не вічне, і рак дуже підступна штука, як то кажуть, в першу чергу забирає найкращих. всі ми хочемо лишити щось по собі і щоб про нас пам'ятали, тому я хотіла поділитися декількома її малюнками з вами, як колись вона це робила для мене. щоб ви розуміли хто за цим всім стоїть, і можливо також пам'ятали про неї.люблю тебе❤️