Ользі Андріївні - 90. У її пам’яті вміщується ціле століття: дитинство між Смілою та Києвом, навчання, інженерна робота на великих підприємствах, роки спільного життя з чоловіком, біль утрат і довгі періоди самотності. Вона звикла бути сильною - навіть тоді, коли залишилася майже сама, з хворобами й обмеженнями, які з роками стали частиною щоденної реальності.Сьогодні поруч з Ольгою Андріївною - фахівці Карітас-Київ. Регулярні візити, турбота, уважність до дрібниць повернули їй відчуття стабільності та людської присутності. Вона говорить про це просто, без пафосу, але з особливою теплотою:💬 «Коли до мене приходять, я вже не почуваюся покинутою. Я знаю, що є люди, яким не байдуже, як я себе почуваю, чи поїла, чи маю сили. Це дуже підтримує, бо в такому віці найважче - залишатися сам на сам зі своїм днем».Попри поважний вік, Ольга Андріївна зберегла живий інтерес до світу. Вона читає, просить, щоб їй читали вголос, розмірковує про географію, мистецтво, історію, пам’ятає десятки телефонних номерів і з усмішкою називає себе оптимісткою. Її внутрішня сила - це не гучні слова, а щоденне бажання жити змістовно.💬 «Я багато чого вже не можу фізично, але думати, цікавитися, дізнаватися нове - можу. І поки є люди, які поруч, я відчуваю, що моє життя має цінність».Для Карітас-Київ ця історія - про гідність у старшому віці, про підтримку, яка змінює не обставини, а відчуття людини в них. Про те, як присутність і турбота допомагають не втратити себе - навіть у 90 років.🔗 Детальніше історію пані Ольги читайте на сайті.#Карітас_Київ #адвокація_сталих_послуг