Мене ніколи не кидали клієнти.Це сказав мені рієлтор, з яким я працюю в команді консалтингового проекту.Цю фразу я чую часто.Бо говорю про те, що таке прикре і ганебне явище як кидки, залежить від моделі роботи. І завжди із залу декілька рієлторів скаже мені цю фразу.Вирішила написати те, що я зазвичай відповідаю. ****Відкриті кидки, де клієнт дивиться тобі в очі і каже: я платити не збираюся, явище відносно рідкісне.Все ж небагато людей мають силу на відкриту конфронтацію.Та на мій погляд в "класичній" моделі роботи рієлтора мають місце приховані кидки. І значне місце.Логіка.В "класичній" моделі рієлтор рекламує нерухомість, з власником якої у нього немає жодних договорів. Є в кращому випадку, дозвіл на рекламу. Заплатити має покупець, який купить. От покупець телефонує, робить огляд, каже ні. Рієлтор пропонує йому ще варіанти. Якісь із них покупець подивиться. Знову каже "ні". Далі рієлтору немає що пропонувати, він втрачає інтерес до покупця. Можливо, кидає іноді варіанти на Вайбер. А що покупець?Він щиро відмовився від варіантів. Щось йому не подобалося. Подивився одне, з іншим рієлтором інше. І зрозумів, що те, що він дивився з Вами було кращим.Минуло декілька тижнів.Покупець захотів ще раз подивитися. Дорогу пам'ятає. А може і телефон має. Або надибав цю ж квартиру в оголошенні від власника.Квартира ще не продана. Подивився. Домовилися. Дали завдаток.Оформили угоду.Переїхали.Минуло ще декілька тижнів.І тут телефонують з агенції: чи актуальна покупка?Відповідь: "ні".В агенції інформацію про покупця перенесли в архів. Все.А агент, який показав ту квартиру, яку в результаті купив той покупець каже:-Мене ніколи не кидали.Розумію: так відчувати себе комфортно. Очі не бачать, душа не болить?