«Ирій. Гряде Велике Полювання» Вікторії Задорської, перша частина трилогії темного фентезі.

Жаско, гидко, моторошно й дуже-дуже майстерно.
Найтемніше (поки що) українське фентезі з усього, що я читала.

Болісно-реалістично виписаний всесвіт з репродуктивним насиллям, рабством і брудною політикою.

Головна героїня — людина в світі, що належить могутнім ирійцям, напів-тваринам, і тим цікавіша її оптика: вона справді слабша, вразливіша, її чекає багато випробувань, вона не здобуває незвідки величезні магічні сили або опіку когось могутнього.

Навпаки, втрапляє в біду за бідою, втрачає, ризикує й діє знову.
Також дуже потішила ще одна оповідачка — «зла» сестра Злата, через яку Вікторія дуже тонко й влучно розказує про РХП і про те, чим можуть обернутися амбіції.
Завдяки Златиній оптиці протагоністка розкривається краще, ми бачимо всі її протиріччя й слабкості, що вона не ідеальна й безневинна жертва, а справжня (в усіх сенсах) людина з вадами й помилками.
Ще хочу відмітити й другу «злу» сестру Ярину, яка мене приємно здивувала у фіналі історії.

Це ретелінг Попелюшки, але кожен поворот, який ми ніби-то впізнаємо з оригінальної історії, виявляється знущально-жорстоким й повністю перевертає очікування.

Сюжет напружений, за кожним з оповідачів цікаво спостерігати. Від деяких сцен нудить і то сильно. Увесь перелік тригерів на початку в тексті втілено уповні.

Я проковтнула цю «цеглинку» за один день, бо просто не могла зупинитися.

З жахом і нетерпінням чекаю продовження.

#Кузьміна_читає