Притча про страждання🕊 Людина покинула цей світ і постала перед очима Творця.– Боже, я страждав на славу твою. Тепер я перед тобою. Яка доля на мене чекає? Адже я заслужив місце в раю?Творець замислено подивився на нього.– Страждав... ну добре. А в чому ж твоя заслуга?– Я виснажував тіло своє постами, приборкував душу молитвами, уникав жінок. Усе в ім'я твоє.– Значить, ось яка про мене слава, — сумно усміхнувся Творець, — я морю людей голодом і позбавляю їх радощів життя?Людина замовкла в розгубленості. Творець помовчав кілька хвилин, зібрався з думками:– Ось, наприклад, був тут до тебе тесляр. Він будував будинки, в яких людям було тепло й затишно. Будував і в спеку, і в холод. Інколи потрапляв собі молотком по пальцю і, звісно, теж страждав. А ти, виходить, просто бив молотком по пальцях... А де ж будинок?Інколи ми плутаємо шлях із самокатуванням. Духовність – це життя, наповнене сенсом, користю та любов'ю.Страждання саме по собі нічого не створює. Створює те добро, яке ми приносимо у світ 🙏Сат Нам 🪷#притча