Я, оскільки вчився у школі у Львові, з справжніми москалями був майже не знайомий. В нас вчилися українці, євреї, білоруси, навіть чехи, а от москалів у класі було лише два.І досить цікаво. В одного було прізвище Смірнов, запам'ятався тим, що його дуже любили вчителі, бо він був зубрилою і ніколи не сперечався. Але школу з нами не закінчив - коли з телевізора оголосили незалежність, Смірнов кудись терміново з'їбав, разом з батьками.В іншого було прізвище Горємикін (не шуткую). Той Горємикін нічим не запам'ятався бо весь час хворів. Як тільки у місті була якась епідемія, навіть чогось рідкого - Горємикін моментально це підхоплював і сидів на домашньому навчанні. Коли робили щеплення - він мав усі можливі ускладення від щеплень. До 5го класу якось доїхав, а потім десь пропав сам по собі.Після незалежності, але до нас замість Смірнова заїхав хлопець з Ростова, нажаль прізвище не пам'ятаю, але звали Жекою. Той вважався у школі першим хуліганом і не вилазив з дитячої кімнати міліції. Причому, що характерно, якщо наші, вітчизняні хулігани, мутили якісь схеми, перепродавали горілку, траву, пробували рекетувати младшаків або просто пиздили готівку з шкільного бюджету, Жека просто десь у черговий раз напивався, бив комусь морду або щось ламав, за що його забирали.Ось такий у мене досвід дитинства з тою нацією.