Кукушкін - Голос Діяспори | Колись давним-давно, у лихі 90ті, коли я ще жив в Україні, їхав я раз ...

Колись давним-давно, у лихі 90ті, коли я ще жив в Україні, їхав я раз по справах і вирішив взяти таксі. Таксістом виявився мій сусід, який щойно вийшов з в'язниці, а автомобіль йому тіпа "підогнала братва" (може вкрав, історія замовчує). Сіли ми значить, їдемо. Цей товариш проїхав одне перехрестя на червоне, потім інше. На питання чому, відповів що він "мусорські закони" не поважає, а просто вміє їздити обережно, щоб нікому не заважати і не нашкодити.У таксі з ним я більше не їздив. А десь буквально через тиждень він свій автомобіль на черговому перехресті роз'їбав і його бізнес закінчився. Нащастя вроді без жертв.Коли я розповідаю про анархію, треба розуміти що анархія не може взяти і прийти "для всіх". Оце "для всіх" - це поняття останніх 200 років, тренд закінчується і закінчується дуже погано. Бо будь-яка форма утопії, хочеш анархія, хочеш комунізм - можлива лише серед контингенту вихованого і освіченого, бажано з ступенем доктора (саме тому доречі серед професури так багато ліваків - вони спілкуться лише один з одним і швидко випадають з реальності).У феодальні часи аристократи фактично жили у умовах анархії. Якщо і був якісь король - влада його була номінальною і скоріше він був таким собі "рішалою", думка якого поважалась але не була обов'язковою для виконання. Суперечки між аристократами часто вирішувались військовим шляхом, в кінці війни феодала програвшої сторони брали у полон. Після чого, як правило, разом бухали, їли кабана і відпускали його додому. Максимум, якщо програвший феодал вийобувався, його садили на деякий час у буцегарню, аж поки причини війни не були вирішени (віддати борг, поділити спірну землю, коня чи наречену тощо).Що сильно відрізняло феодалів від простих пересічних, які на полонених випробовували увесь набір відомих тортур, від банального відрубання пальців і вух до "кривавих орлів" і іншого гуро. Тому для пересічних, які були не проти провести улюблене мироприємство на біс і один з одним, і існували деякі подібні до сучасних законів правила, оскільки вони - неосвічені дикуни.Суспільство не може бути рівним і поділ на касти завжди був - за поведінкою, манерами, освітою, вихованням тощо. Доречі майже ніколи лише за майновим цензом, оскільки біткоїнів і рахунків у Ліхтенштейні тоді не було і лояльна освічена людина цінувалася більше ніж мішок золота, та й соціалізуватися без інтернетів треба з кимось було оффлайн. І доречі навіть сучасна демократія починалась фактично як меритократія - той колишній аристократ (Фінляндія), той професор (Україна), той теж (Чехія).Нажаль але за 100 років сучасна система згнила до рівня, коли державу може очолити будь-який клоун, здатний виграти вибори.