Кукарача з медом

Кста, от ви вже полюбому мене шизоїдом вважєте, імені впринципі кристально на це похуй, просто подумайте над тим шо я зараз скажу:Дуже багато разів, коли економіка і стан в суспільстві доходили до ручки, коли люди думали шо вже пізда, нічого хорошого не буде, обов'язково з'являється якась особа/група осіб, які викладають план і варіанти покращення ситуації. Буквально історія з Гітлером - економіка в сраці, з'являється чєлік і харизматично так заявляє "Йо, йдіть за мною, все буде чотко".Люди вже не вважають що в них є місце в системі, і вони підуть за тими, хто показує їм вихід зі сракиТак само було і після дефолту, так само було багато разів до цьогоЦе я до чого - історія себе повторює. Типу я навіть є прикладом. Не іронічно сказано, в мене вже настрої як свого часу були в Качинського, якщо раніше майбутнє було незрозумілим і непередбачуваним, то зараз його просто нема, і єдиний видимий варіант це руйнувати існуючу систему і будувати нову. АЛЕ!Клянусь, почку готовий на це покласти, має з'явитися якась хуйня, якась людина може, яка покаже вихід з того піздєца в якому зараз світ, і люди видихнуть з полегшенням, не розуміючи шо колесо просто знову повернулося і королі залишаються тими ж, змінилися лише методи керування. Страждали усі наші предки, наші батьки, страждаємо ми, і страждатимуть наші діти і їхні діти і так поки нарешті ми не зрозуміємо нахуй шо людство не готове володіти тим рівнем розвитку який йому доступний

нарешті приснився легальний #сонЯ був кимось на кшталт вікінга, але відчувалося як інша народність і культура, просто схожа. Я з мужиками плив на торговому кораблі, в сусіднє село так би мовити, але замість села там були тліючі залишки, а по землям бродили солдати в латах і під невідомим прапором. Виявилося що це люди з материка, яких ми давно вже не бачили (принаймні за мого життя, а там мені теж +-20 було), і ці люди вирішили влупити контрудар у відповідь на атаки наших вояків.Загалом нас пов'язали і кинули в клітку для рабів, бо ми хоч і ніхуйовими воїнами були, але там без шансів. Так ми їхали декілька днів, поки одного разу вночі я не попросився піти посрати (єдиний привід вийти з клітки, сцяли ми крізь грати). Там мене до кущів проводив сторож, якого я ледве зміг ланцюгом задушити і забрав шмот. Отак я одівся в ворожий одяг, і, намагаючись не палитись, почав ходити по табору. Порахувати людей було складно, але їх було приблизно 200 мужиків, усі мають нормальну броню, зброю і доступ до харчів, в той час як нас було 34 людини, в обдрістаних тряпках. Момент саботажу я погано пам'ятаю, але я встиг видати всім чоловікам зброю коли їх випустив, ми по тихому почали різати тих хто спав або був неуважний, так ми встигли людей 80 перебити перш ніж заволали тривогу.Якимось чином нам таки вдалося всіх перебити, земля аж чвакала від крові, а ми позбирали найкращі шмотки, набрали їжі з конями і стали шукати дорогу додому. На своєму шляху нам ще декілька менших загонів трапилося, їх ми без найменших проблем перебили, таким чином ще декілька десятків своїх людей витягли з полону.І от, нас сотня, я їх веду до узбережжя, і нам назустріч виходить армія. Наша армія, з конунгом на чолі. Виявляється, що до них дійшли чутки про атаки і вони висунулися бити вражину, паралельно допомагаючи в тих селах де це потрібно. Ми розповіли конунгу про те хто ми і що з нами сталося, після чого він мене і ще декількох чоловіків нагородив, кожного по своєму.Таймскіп, я в рідних землях, їду на своє весілля. Жінка моя просто неймовірна красуня, висока, волосся золоте наче колоски в полі, погляд такий що забуваєш про що говорив. Найприємніше те, що вона була зовсім не проти весілля, тому все пройшло дуже легко, ми всі жерли і пили так наче це останній наш день. Я то вижрав напевно цілу бочку пива, після чого мене хлопці понесли в берлогу, де мене чекала моя дружина. Прокинувся я вже тут, без дружини і тверезий😔

кста, сьогодні був цікавий #сон, де я помер бо в мене розірвало судину в мозку, після цього я опинився в місці типу пекла, але там були "янголи", істоти які мали дуже багато перемішаних характеристик всіх тварин (необов'язково одночасно) і вони постійно змінювались. серед них був один величезний з оком десь такого розміру як двоповерховий будинок, а в оці був дзьоб і він постійно верещав, звук був дуже схожий на скрегіт металу але на високих частотах, ніби болгарка. крч оцей гігант кинув мені під ноги здорову кувалду, а інший пошепки (але при цьому дуже голосно) сказав мені підняти її і йти кувати ланцюг, а коли я спитав нашо то величезний янгол заверещав ше голосніше і всі почали вказувати кудись мені за спину. я обернувся і там, дуже далеко, було шось, шо я спершу сприйняв за гору, але воно рухалось і дихало. ця штука була розміром з реал лайф гору, з неї текли ріки крові, торчали списи розміром з хмарочоси. це був Бог, і по всьому його тілу були вбиті кілки з ланцюгами, які не давали Богу підняти голову, а я мав кувати більше ланцюгів