🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩— Аріно — тихо й радісно вимовляє він.​Щиро посміхаюся одним лише куточком своїх губ, зачиняючи за собою двері.​— Привіт, мій любий татусю.​Він одразу ж без вагань відкладає всі свої папери вбік, повністю перемикаючи увагу на мою скромну персону.​— Іди швидше сюди до мене, — лагідно каже він.​Слухняно підходжу ближче до його робочого столу, а він підводиться зі свого шкіряного крісла й міцно обіймає мене за плечі. Обіймає дуже міцно, спокійно і з тим особливим теплом, як зазвичай обіймають лише ті рідні люди, які люблять тебе абсолютно безумовно, попри всі твої численні недоліки та гріхи. І, понад усе на світі ненавиджу вголос визнавати подібні речі, але поруч із цим сильним чоловіком я іноді реально почуваюся зовсім маленькою, беззахисною дівчинкою.​— Мені мама щойно мимохідь сказала, що ти приїхала сюди суто по якійсь важливій справі, — тихо каже він, нарешті повільно відпускаючи мене зі своїх обіймів. — У тебе щось серйозне сталося, Аріно?​— Ну, конкретно поки що нічого страшного не відбулося, але в найближчому майбутньому цілком може статися, — чесно попереджаю я.​Він після цих моїх слів одразу ж дуже пильно й уважно дивиться прямо в мої очі. Оцей специфічний погляд я з самого дитинства знаю дуже добре, адже це був погляд зовсім не турботливого батька. Це був пронизливий погляд досвідченого, нещадного гравця і кримінального авторитета, який здатний за одну єдину секунду тверезо оцінити всі можливі ризики, майбутні наслідки та приблизну кількість потенційних трупів.​— Сідай у крісло й розповідай усе по порядку, — командує він, вказуючи рукою на місце навпроти.​Слухняно опускаюся в м'яке шкіряне крісло, вальяжно закинувши ногу на ногу і намагаючись виглядати максимально розслаблено.​— У мене до тебе є одна дуже специфічна пропозиція, яка потребує твого мудрого аналізу.​— І наскільки ж саме специфічною є ця твоя нова пропозиція? ​— Мова йде про ретельно сплановане викрадення однієї людини, — видаю я головну тезу.Розділ від Аріни 00:00