Сьогодні о 18:00 перший розділ 🔥— А якщо я скажу “ні” й просто втечу? — зухвало питаю я, хоча всередині все стискається від передчуття відповіді.​Мама різко, майже блискавично підходить до мене впритул, руйнуючи мою особисту зону комфорту. Її довгі, доглянуті пальці з бездоганним манікюром мертвою хваткою стискають моє підборіддя так сильно, що мені стає по-справжньому боляче.​— Твої безглузді “ні” нікого в цьому світі не цікавлять, Алісо, — тихо, але виразно каже вона мені просто в обличчя, обпалюючи своїм крижаним диханням. — Ти вийдеш заміж за Макса Лютого, і завдяки цьому шлюбу наші імперії нарешті об’єднаються в один непереможний клан. А трохи пізніше, коли в твоїй гарній, але поки що порожній голівці нарешті з’явиться хоч трохи дорослих мізків, ти сама зрозумієш, що це був найкращий варіант для твого ж майбутнього.​Мене буквально трусить від усього, що відбувається: від панічної злості, від липкого страху перед невідомим і від цього жахливого, нищівного безсилля, яке зв'язує по руках і ногах.​Мама відпускає моє обличчя так різко й гидливо, ніби їй неприємно навіть торкатися моєї шкіри. Вона розвертається на своїх високих підборах і швидким кроком виходить із кімнати, навіть не озирнувшись.​Батько важко, зі стогоном зітхає, гасить сигару, повільно підводиться зі свого зручного крісла й підходить до мене.​— Доню, повір мені на слово… ми справді не бажаємо тобі зла чи якихось страждань, — тихо каже він, і в його голосі мені вчуваються нотки вини. — Це справді найкращий варіант із усіх можливих на сьогодні. Просто довірся нашому досвіду. Ми б ніколи не зробили тобі боляче навмисно.