🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩— Боже, хто нашого маленького хлопчика сьогодні образив? — сміється вона, і цей сміх б’є по вухах. — Сідай уже. Можеш пожалітися своїй улюбленій сестричці. Я тебе, звісно, навряд чи підтримаю, але хоч поржу від душі.Різко стискаю щелепу, відчуваючи, як жовна ходять під шкірою.— Із чого ти, бляха, ржати зібралася?​Вона навіть не кліпає під моїм важким поглядом.— Із того, що, здається, Мусаєва тебе просто використала, отримала своє і технічно відшила.І от тепер мене реально переклинює. Бо найбільше, сука, бісить те, що вона має рацію. Я стискаю кулаки так сильно, що кісточки хрустять у тиші кімнати.​— Не чіпай його зараз. Ти ж бачиш, що він на межі й зараз просто вибухне.Голос Давида звучить спокійно й рівно. Він виходить із кухні з таким виглядом, ніби він тут теж господар. І чомусь саме його вчасна поява трохи повертає мене до тями, збиваючи цей градус люті.— А цей що тут забув? — фиркаю я, хоча насправді вдячний за перешкоду.​— Боже, Марку, заспокойся нарешті, — Давид дивиться на мене своїм фірмовим вивчайним поглядом. — Що з тобою насправді сталося?Князєв завжди був на порядок спокійнішим за мою сестру, та й за всіх нас, якщо бути чесним. Зараз його присутність реально заземляє. Можливо, це якась його довбана суперсила — зберігати крижаний спокій за будь-яких обставин, навіть коли поруч знаходиться така стихія, як Олівія. А це вже, бляха, рівень надлюдини.​— Тобі налити? — запитує він, не чекаючи відповіді.Сьогодні о 00:00 розділ від Марка💥