🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩Через 10 років....Тихо сміюся, відчуваючи дивне полегшення. І саме в цей несподіваний момент лікар наносить густий холодний гель мені прямо на живіт.— Бляха! Якого біса воно таке холодне?!— Це абсолютно нормально, пані Караєва, — спокійно й професійно відказує лікар, не відволікаючись від налаштування монітора.— Для кого це нормально? Для якихось закінчених психопатів?Давид поруч уже буквально задихається від пригніченого сміху, намагаючись не заважати лікарю.— Не смійся, це виключно твоя персональна вина, — огризаюся я.— Тільки моя? — він здивовано піднімає брови.— А чия ж ще? Це ти зробив мене вагітною, Князєв.— О, так ось виявляється, як це працює в реальному світі.— Князєв, замовкни, бо я тебе зараз...— Все, все, я мовчу, — він піднімає вільну руку в жесті капітуляції.​Лікар мовчки водить ультразвуковим датчиком по моєму животу, уважно й зосереджено дивлячись на чорно-білий монітор. І раптом він на мить завмирає, перестаючи дихати. Я миттєво напружуюся всім тілом, відчуваючи небезпеку там, де її не мало бути.— Що сталося? Що таке? — запитую я різко, готуючись до найгіршого.​Він продовжує мовчати кілька довгих секунд. Потім дивиться на екран ще раз, щось перевіряючи, і раптом починає усміхатися. Дуже дивно й багатозначно усміхатися.— Ну що ж... — каже він повільно, нарешті відриваючись від монітора. — Вітаю вас. У вас тут, схоже, випав справжній біологічний джекпот.