🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩 — Я хуй клала на твоє прохання, — кажу спокійно, чітко, без підвищення голосу. — На твої терміни і на твої ігри. Жодної видимої реакції з його боку, але я відчуваю, що він слухає кожне моє слово з особливою увагою.— Ти хочеш полювання? — продовжую я. — Влаштовуй. Я навіть не тікатиму. Ще один крок. Тепер нас розділяє лише повітря, насичене запахом смерті.— Якщо наважишся. Тиша стає майже нестерпною. Напруга між нами така щільна, що її можна різати ножем. Я чекаю, а Пророк мовчить. Я бачу, як трохи напружуються його плечі під чорним одягом, як змінюється кут нахилу голови, ніби він обмірковує кожну можливу відповідь. Але він не рухається, не тягнеться до зброї, не робить нічого, що могло б стати загрозою і це вже саме по собі є відповіддю. Я ледь усміхаюся, відчуваючи, як всередині розливається тепле, майже задоволене відчуття.— От і я про те, — тихо кажу я. Розвертаюся повільно, демонструючи йому спину без жодного страху, і йду до дверей, переступаючи через тіло старійшини, навіть не дивлячись вниз на його мертве обличчя. Рука вже лежить на холодній ручці дверей.— Грішна, — лунає за моєю спиною його голос, а я зупиняюся, але не обертаюся.— Що? Пауза затягується на кілька секунд.— Тепер ти цікавіша, ніж будь-коли. Я хмикаю тихо, майже зневажливо.— Запиши це в щоденник. Відчиняю двері. Світло з коридору різко вривається в темряву зали, ріжучи її навпіл. Я роблю крок уперед і додаю, не обертаючись:— І ще. Наступного разу заходь без аплодисментів. Дратує. Уже сьогодні о 00:00 гаряче оновлення «Грішна»🔥