🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️

Наше життя — не ідеальне, але справжнє. Ми можемо посперечатися через посуд, але миримося швидко і з поцілунками. Олеся — моя опора. Коли в мене проблеми на роботі, вона підтримує так, що хочеться йти далі. Я навчився ще більше готувати. Особливо її улюблені салати й каву без цукру. Мама теж змінилася: записалася на курси, почала подорожувати, була з нами в Італії.— Я пишаюся тобою, Павле, — каже вона тепер. Марина й Ігор разом. Після їхньої «паузи».— Ти був правий, бро, — зізнався Ігор. — Тиснути не можна. Аня — наше диво. Їй рік. Очі — як у Олесі, характер — мій. Впертий. Народження доньки — найщасливіший день мого життя. Я тримав Олесю за руку й плакав, коли почув перший крик. Тепер я встаю ночами, співаю колискові й просто дивлюся, як вона спить.— Ти найкращий тато, — каже Олеся. Мама — бабуся року: пиріжки, казки, любов без меж.— Вона твоя копія, Павле, — сміється мама, кожного разу коли бере малечу в руки. А я думаю, що всього цього могло б не бути, якби декілька років назад я випадково не закохався в подругу моєї мами, яка стала цілими світом для мене. Завтра фінальний розділ «ПОДРУГА МОЄЇ МАМИ» і сьогодні уже виклала ще один бонусом. А я запрошую вас почитати історію Марини та Ігоря в книзі « Кохання без табу»