Читання цієї історії відчувається так, ніби на першій сторінці ти робиш глибокий вдих, усередині все стискається і лише на останньому реченні вдається видихнути. Але відчуття стиснутості нікуди не зникає...💔У неї немає імені, немає спогадів, вона навіть не знає свого віку. Тринадцять? Чотирнадцять? Можливо, трохи більше. Її називають просто Мала. Вона — одна з 40 жінок, замкнених у клітці. Ніхто не пам’ятає, як вони туди потрапили і невідомо, де ця клітка знаходиться. Глибоко під землею чи взагалі на іншій планеті? 40 дівчат і 6 мовчазних охоронців. Але одного дня стається дещо — і вони опиняються на волі.«Ми були вільні. Насправді ми просто перейшли з однієї в'язниці до іншої» ​Я не очікувала від цієї книги — т а к о г о😱В ній більше філософії та психології, ніж у всіх посібників з нон-фікшну, що мені доводилось прочитати. Це маленька історія, що ставить надважливі питання💔Ким ми є, якщо в нас забрати минуле та суспільство? Що залишається від особистості, яка не знає історії людства, культури та навіть власного імені?🤔​Головна героїня намагається зрозуміти світ через власні спостереження. Її розповідь доводить, що прагнення до пізнання це не набута навичка, а глибоко вкорінена риса людини. Книга боляче показує, що фізично людина може вижити майже будь-де. І дівчата виживали, але...Але без емоційного зв’язку й мети існування душа починає повільно згасати...​Фінал залишає по собі надзвичайно гучну тишу. Він змушує гостро відчути цінність речей, які ми вважаємо належними, навіть таке елементарне як можливість знати свою дату народження та право просто торкнутися іншої людини.Історія дуже зачепила і довела до сліз. Знадобився день, щоб її прочитати, але здається знадобляться тижні, щоб осягнути все, що в ній закладено.​p.s. Як же мені хотілося, щоб Ти залишилася не сама... 💔За відгук дякуємо, victoria_bookspace!❤️Культова антиутопія про самотність, памʼять і пошуки людяності 📚: https://ksd.ua/product/ia-iaka-nikoly-ne-znala-cholovikiv