“Новорічні свята - один з найдепресивніший періодів року. Бо маркетинг нав’язує нам період різдва та нового року, як щасливі дні, яскраво показуючи нам через фільми, казки, рекламу, тільки щастя, гармонію, чудо, сімейні традиції, тощо. Але у багатьох людей реальність дуже відрізняється від того, що транслюється в цей період року. І тому люди деприсують”, - таку думку я почув позавчора.В цей період року я багато рефлексую, підводячи підсумки року. Часто розмовляючи з собою: “цього я не зміг досягти”, “чи все я зробив в цьому році” і обов’язково “насолоджуюсь маленькими перемогами, в усіх сферах життя”.Я можу бути засмученим, бути в собі, рефлексувати про не досягнуті цілі, тощо, але депресивний стан точно не про мене. Але розібратись в цій темі я хочу. Тому сьогодні поговоримо про стани, через які люди можуть засмучуватись, в кінці року. І щоб не зловити такі стани, нам варто розібратись в цій темі, спираючись на роботи Фрейда.“Ворог людини — культура”.Коли Фрейд говорить про культуру як про ворога, він не має на увазі мистецтво, освіту чи етикет у побутовому сенсі. У психоаналізі культура (цивілізація) — це система заборон, норм і символів, які стримують природні потяги людини.Людина за своєю природою хоче насолоди, уникає болю, прагне негайного задоволення бажань. Культура ж вимагає протилежного: стримуй бажання, терпи, відкладай, підлаштовуйся, будь «нормальним».У цьому і виникає конфлікт, культура необхідна для співжиття, але вона постійно травмує суб’єкта, змушуючи його жити не своїм бажанням, а дозволеним.«Культура пропонує готові образи». Культура не просто забороняє — вона підміняє.Вона дає готові відповіді:🟡як має виглядати «успішний чоловік»;🟡якою повинна бути «правильна жінка»;🟡коли ти «вдався», а коли — «ні»;🟡заради чого варто жити і страждати.Ці образи небезпечні не тому, що вони погані. А тому, що вони чужі. Людина починає жити не своїм життям; бажати не свої бажання; страждати «правильним» стражданням; радіти «соціально схваленій» радості. У психоаналізі це називається відчуження від власного бажання.«Не розчинитися в цих образах».Розчинитися в культурі — означає ототожнити себе з роллю; замінити “я є” на “я повинен”; жити очікуваннями Іншого (суспільства, батьків, партнерів, аудиторії). Зовні така людина може виглядати успішною. Але всередині — порожнеча, тривога, злість, депресія або постійна втома.Образ людини в собі — це не статус і не роль. Це контакт зі своїм бажанням і відповідальністю за нього.«Стояти осторонь культури»Це ключовий момент, який часто неправильно розуміють. Стояти осторонь культури — не означає бути маргіналом, знецінювати правила, воювати із системою. І не означає сліпо слідувати трендам, поклонятися нормам, жити за сценарієм «так прийнято».🟡Стояти осторонь — означає внутрішню дистанцію.🟡Я бачу правила — але вирішую, що з ними робити.🟡Я знаю образи — але не плутаю їх із собою.🟡Я використовую культуру — але не дозволяю їй використовувати мене.«Не воювати і не поклонятися»Війна з культурою — це теж залежність. Поклоніння культурі — тим більше.Зріла позиція — суб’єктна:🟡я не проти світу;🟡я не за світ;🟡я за себе.Саме з цієї позиції з’являється свобода, зникає істерика, припиняється потреба у визнанні, людина починає жити своє життя, а не доводити щось світу.Тому підводячи підсумки року та ставлячи цілі на 2026 рік, знайте про це. Кожен з нас проживає своє життя. Якщо ми комусь і винні, так це тільки собі. Винні – знайти або змінити своє життя, в напрямку себе.#krupkin_рефлексії