Кажуть, що віддане служіння надзвичайно заразне. Так само, як людина може підхопити хворобу, перебуваючи поруч із хворим, вона може «заразитися» бгакті, перебуваючи поруч із чистими відданими. Історія Наради Муні дуже просто і глибоко це показує.У дитинстві Нарада служив садху разом зі своєю матір’ю. Він слухав їхні розмови, спостерігав за їхнім життям, приймав те, що вони залишали після себе. Одного разу він скуштував залишки їхньої їжі, махапрасад. Не без дозволу. Він спитав, як чемна дитина, і лише після цього прийняв її.Пізніше Нарада сказав:«Одного разу, з їхнього дозволу, я скуштував залишки їхньої їжі, і всі мої гріхи відразу зникли. Слухаючи їхні розмови, я очистив серце, і мене почала приваблювати сама природа трансцендентного мислення». (Шрімад Бгагаватам 1.5.25)Через слухання і махапрасад його серце почало змінюватися. Він ще був дитиною, залежною від матері, і не міг піти за садху, коли вони залишили ашрам. Але те, що він отримав у цьому спілкуванні, вже ніколи не зникло. Саме воно стало початком його духовного шляху.Ця історія не про чудо. Вона про силу спілкування з відданими. Про те, що бгакті передається не словами, а присутністю, служінням, слуханням і простими діями.Прочитати повну історію Наради Муні можна тут:👉 https://krishna.ua/slovami-sadxu/istoriya-naradi-muni/#СвятіПоруч