Років десять тому у багатьох владних організацій та їхніх представників з’явилася комунікація з людьми в соцмережах. Сторінки і групи зарясніли новинами про досягнення. З’явився швидкий зворотний зв’язок: показали, що зробили — отримали або схвалення, або критику, зробили висновки й рухаємося далі.Але з роками ця комунікація почала спотворюватися. Вона поступово скотилася до банального інформаційного шуму. Інформації стало більше, а сенсу все менше.Три-пʼять-десять дописів на день створюють образ бурхливої діяльності. Але якщо придивитися до змісту — чи дійсно ця діяльність така бурхлива? Іноді складається враження, що певні дії роблять не тому, що вони справді потрібні, а тому, що про них потім можна написати у соцмережах.До того ж, здається, вже остаточно закінчилася ера новин у стилі: «взяв участь у нараді», «відвідав форум», «підписали меморандум про співпрацю». Для людей це давно перестало бути показником роботи.Зараз важливо бачити не процеси, а результати. Як конкретно та чи інша дія впливає на моє життя, моє майбутнє, моє місто чи громаду.Якщо аналізувати офіційну інформацію, у нас завжди все добре, все за планом. А якщо не за планом — значить, план був не той. Як у старій пісні: «все хорошо, прекрасная маркиза», тільки от кобила здохла, маєток згорів і чоловік застрелився.Люди зараз хочуть чесності. Не окозамилювання, не прикрашання, не замовчування, а нормальної розмови.Чомусь багато хто боїться чесної комунікації. Але, як кажуть, шила в мішку не сховаєш. І коли те, що тобі показують, розходиться з тим, що ти бачиш у реальності — з’являється недовіра. А потім ми дивуємося, чому владі не довіряють? Варто перестати працювати на контент. У кожного чиновника є великий обсяг рутинної роботи, яка нікому не цікава, але без якої система не працює. Листи, запити, створення і погодження документів, звіти, наради — живі й онлайн. Усе це забирає 80–85% робочого часу. І в багатьох саме в цьому полягає суть роботи. Тому не потрібно вигадувати бурхливу діяльність, щоб було що показати. Потрібно просто добре робити свою роботу. Бо можна сто разів написати, що щось робиться. Але люди завжди бачать одне — результат.