Красовицький щоденно | Це фсбшно-бандитська історія. Він боїться кількох речей:- у випадку ми...

Це фсбшно-бандитська історія. Він боїться кількох речей:- у випадку мирного рішення - отримати сімсот тисяч покидьків з фронтів до тилу;- у випадку мобілізації - соціального вибуху;- у випадку економічної катастрофи - заговору олігархів;- у випадку консолідації Заходу - суттєвого посилення постачання для ЗСУ;- у випадку програшу на фронті - заговору генералів;- у випадку мирного рішення на інших фронтах Світової війни - консолідаціі світових гравців для зупинення війни.Слабкі люди бояться майбутнього, уникають рішень. Це - той випадок. Тому єдина стратегія путіна - тягнути час, створювати пастки та проблеми по всьому світу, шукати слабкі місця через шпигунів та агентів впливу на Заході. Це - не справжня стратегія, бо на інше фсбшний пацюк не здібний.5. Стратегія Ірану при КВІР майже така сама - чекати, коли Трамп стомиться від кількості проблем та залишить іранський гнійник майбутнім президентам США. Нема сенсу коментувати.Стратегія Трампа потребує розʼяснень. Він стара людина і розуміє, що є обмеженим в часі. Його риторика про міцне здоровʼя якраз видає проблеми. Він поспішає, тому живе у світі простих швидких рішень. Ідеальне - як з Венесуелою. Мав надію на таке з Іраном. Перший крок спрацював. Чим далі, тим менше рішень - або швидкі дії, або повільна поразка.З росією просто - розрахунок базувався на бажанні затиснути в куті слабкого - Україну. Не вийшло. Ключовою датою перелому ситуації була зустріч на похороні Папи Франциска. Далі українська карта Трампа стає все більш слабкою, Зеленський веде Трампа по одному йому відомому лабіринту. Трамп програв ще один стратегічний напрямок - тарифи. Програв - і пішов від цієї теми. Часу на боротьбу він не має. Ресурсу теж. І він вибрав чи не найкращу стратегію - знайти спільну мову з сильним - Китаєм. Частково вийшло. Головне, що не стало гірше. Результат тільки частково відомий суспільству. Біржа не падає - вже добре. Нафта стабілізувалася і не пішла з коридору 100-120 доларів за барель до орієнтиру в 150, вже добре.6. Але найпростіша стратегія у Китая. Не принижувати себе дрібними справами. Спокійно чекати, коли західний світ впаде через небезпечність демократії перед викликами сучасного світу. Лідер Китаю вийшов з перемовин з США (купив нафту та газ у США, погодився з необхідністю свободного судноплавства в Затоці, застеріг від ядерної зброї в Ірані) гідно. Потім домовився з Туркменістаном про новий газогін і спокійно чекав на чахлика, який дрібно човгав поруч під час візиту. Чахлику газогін в Китай - вчергове не погодили. Вже двадцять пʼять разів їздив до Піднебесної. Має ще трошки поповзати на колінах, щоб взяли його газ.А тепер - про високе: літературу та музику.Освічений китайський лідер запропонував Трампу (як і іншим президентам США, його попередникам), ребус, проводячи паралелі з Історією Пелопоннеської війни Фукідіда. Він говорив про війни між авторитарною Спартою, яка перемогла демократичні Афіни. Чи зрозумів Трамп натяк - так. Чи розібрався він у тонкощах давніх історичних творів - навряд чи. Хоча років 65 тому, коли батько його перевів зі звичайної школи після того, як юний Трамп побив вчителя, у приватну військову академію - там мали вивчати Фукідіда. Ще більш цікавий знак показав китайський лідер путіну. Оркестр китайської народної армії під час спільних заходів на честь гостя грав попурі з російської музичної класики. Серед іншого - танець маленьких лебедів з «Лебединого озера» Чайковського. Гарна музика, справжній провідник руського миру, Петро Ілліч.Думаю, путін теж зрозумів натяк. Останній раз на центральному телебаченні в Москві показували цей балет у 1991 під час ГКЧП. Цього достатньо, але можемо згадати три попередніх покази - коли послідовно помирали керівники срср Брежнєв, Андропов, Черненко.Наступний візит Сі Цзінпіня до Вашингтону призначено - вересень. До москви - ні. За непотрібністю.