Красовицький щоденно | Серія публікацій про чергову точку біфуркації.Про путіна.1. Коли ми го...

Серія публікацій про чергову точку біфуркації.Про путіна.1. Коли ми говоримо, що ми ведемо війну не проти путіна, а проти росіян, бо вони цю війну організували, підтримують, заробляють та гинуть на ній - це так. Але, коли війна, швидко чи не швидко закінчиться, через якийсь час вони раптово прозріють і їм буде потрібен винний. 100%. І він це розуміє так само, як розуміємо ми з вами. Це у 2022 році він мав шанс через низку причин на війну за три тижні. Але цей шанс - про.бав? Ні, не міг, тому про.рав. Це у 2023 році у нього був шанс домовитися у вересні, коли не вдалося українцям взяти «лінію суровікіна». А далі… доля давала йому ще один шанс - «Трамп у лютому». Той Трамп, який пресував Україну та очікував швидкого закінчення війни. Але путін переграв, як завжди сам себе. Він погодився на перемовини абсолютно в інших реаліях.2. Тепер подивимося на ці реалії. Коли путін прийшов до влади, це був результат компромісу «сімʼї» Єльцина, демократів Нємцова/Чубайса та старої гебні, яка за десять років псевдодемократії нікуди не зникла. Чому псевдо? Все просто. Бо Єльцин однією рукою проводив, точніше, дозволяв проводити реформи, другою влаштовував Абхазію, Карабах, Приднєстровʼє, Чечню. В результаті, він спробував «відновлення» срср, залякуючи Кучму касетним скандалом, кольчугами, Тузлою, газовими блокуваннями, але - не вийшло. Він спробував використати енергію двох майданів - і таки скористався цим, влаштувавши захоплення Криму і частини Донецької та Луганської областей. Пропустимо те, що було до 2022, це всім більш-менш зрозуміло - нарощування мʼязів і очікування моменту.3. Момент настав у 2022. Після цього путін:- дочекався вступу нейтральних Швеції та Фінляндії до НАТО, отримавши НАТО в кількох десятках километрів від Санкт-Петербургу;- втратив європейський ринок енергоносіїв та іншої сировини;- втратив повністю дружню, підпорядковану і контрольовану Сирію, можливість користуватися своїми базами на її території для «подскока» літаків та заправки кораблів;- втратив майже зʼїдену Вірменію і контрольований через карабаську кризу Азербайджан;- отримав санкціцні проблеми в Індії та Бразилії для російської нафти;- очікує перехід Зангезурського коридору для транзиту азійської сировини в руки особисто Трампа (у нас же немає сумлінь, що американська компанія, яка буде його контролювати 99 років, буде афілійована з фірмами його сімʼї або друзів?).4. Сьогодні ситуація в середині росії, в очевидь, в економіці, абсолютно не райдужна. Китай не є другом, він є старшим партнером, який досі не рішився підтримати анексію територій та агресію відкрито. Хтось очікує відкритої підтримки тоді, коли «тарифи Трампа» заганяють ціни на російську нафту майже до нуля? Я думаю, Трамп буде готовий на компроміс з Китаєм, який продовжить купувати російську нафту, але не по 60, а по, скажемо, 25 доларів за барель, і повністю відмовиться від іранської. Саме тому сьогодні путін розуміє, що, з одного боку, ресурси на проведення війни швидко закінчуються, в тому числі в людські, а з іншого - він не бачить себе в мирній росії, бо роль цапа-відбувайла все ближче. Можливо, квиток до Пекіну в один кінець- це найкраще рішення?5. Тим не менше, перемовини. Як ви бачите, офіційна російська позиція не прозвучала. Є тільки зливи - чергове антиукраїнське Іпсо лефортовського розливу. Бо одна справа нести херню перед віткоффом у себе в кабінеті у квітні, а зовсім інше - перед розлюченим бомбардуваннями Києва та відсутностю результату після кількох піддавків, Трампом.Подивимось. Далі буде