Скільки разів я чув від чоловіків: — Я хочу поряд з собою розумну жінку! Я б порадив добре подумати перед тим, як це озвучити. Бо розумна жінка — це не тиха тінь за твоєю спиною. Вона самостійно приймає рішення, має власні мрії, цілі й чіткі межі. Вона не дозволить тобі бути центром її життя — бо вона вже має центр. Себе. Розумну жінку не можливо залякати, примусити, шантажувати. Вона не грає в перекладання вини — вона бере відповідальність. Вона ставить питання, аналізує, сперечається, має свою думку. І рухається вперед, навіть якщо тобі з цим некомфортно. У неї було життя до тебе. І буде — якщо ти підеш. Вона не тримається за тебе, як за останній шанс. Вона поруч не тому, що не може без тебе, а тому, що обирає бути. Вона не шукає ні поводиря, ні «батька», який «виправить» її, ні сина, якого треба рятувати. Їй не потрібен хтось попереду чи позаду. Вона хоче йти поряд. Розумна жінка знає: життя без приниження, тиску і насильства — це не розкіш, а право. Вона вміє говорити про злість, смуток, страх і радість — відкрито. Бо знає: страх не робить її слабкою. А злість не робить її «мужиком». Всі ці емоції разом — роблять її живою. Людиною. Крапка. Розумна жінка вільна — бо цю свободу вона відстояла. І якщо ти спробуєш її прив’язати — вона піде. Вона вже вміє. Вона це робила. Розумна жінка знає: її цінність — не в красивій фігурі, не в цифрах на вагах і не в тому, що вона робить із власним тілом. Тож, перш ніж зневажливо кинути: «та що вона собі дозволяє?», подивись, скільки в цьому осуду, приниження і… емоційного насильства. А вона це впізнає миттєво. І мовчати не буде. Тому — перш ніж сказати: «я хочу в своєму житті розумну жінку»,поглянь у дзеркало й спитай себе: А ти сам готовий до такої жінки? Життя як воно Є.