#плодибезсоння Письменник Андрій мав величезну фантазію та неабиякі літературні таланти. У його голові чудернацькі сюжети, карколомні пригоди та різноманітні історії, аж роїлися, мчали вітром, лавиною насувалися, лавою розтікалися, аж він не встигав їх записувати. Подумки він бачив повністю завершену історію: ідея, написання, вихід книжки, захоплені відгуки читачів - у найменших подробицях та деталях проживав цей досвід правдиво, достеменно, з насолодою. Через те навіть нічого не писав ані в нотатнику, ані у комп'ютері, бо його руки просто не встигали за бігом думок.Журналістка Ірена мала особливий хист до інтерв'ю. Прискіплива репортерка, вона вміла викрити наймайстерніших пройдисвітів, вивести на чисту воду будь-яких персонажів, показати їхні історії та портрети, підсвічені усіма можливими софітами без лицемірства та фальші.Питання до гостей, прокручувані у голові Ірени, часто випереджали мовленнєвий апарат журналістки, тож вона навіть не встигала розкрити рота як у її уяві будь-яка бесіда добігала логічного кінця: всі маски скинуто, всі карти показано - вона отримала свій заслужений шквал оплесків.Телевізійну бесіду Ірени з Андрієм дивився глядач Костя, який чудово знав все на світі, про усе мав власне справедливе судженння і не потребував жодних впливів зовні - настільки був цілісною та сформованою особистістю.А тому навіть не вмикав телевізора, аби переглянути як Ірена нічого не запитає у Андрія про успіх книжки, яку він навіть не написав, у передачі, яку навіть не встигли записати та випустити в ефір.Як добре, що ці люди знайшли себе і цілком успішно реалізувалися.