Я дуже сильно помилявся і, навіть, мабуть вводив людей в оману. Розказую в чому справа. Раніше на своїх лекціях і виступах по іноваційних комунікаціях в мене був блок про віртуальних інфлюєнсерів. В ньому розповідав про їх безперечні переваги і що вони в майбутньому відберуть великий шмат інфлюєнс-ринку. З головних переваг таких інфлюєнсерів я відмічав їх контрольованість і те, що вони не потрапляють в гучні скандали. Саме тому такі інлюєнсери і співпраця з ними зручні для брендів з точки зору репутаційних ризиків. А тут на днях побачив, як один з віртуальних інфлюєнсерів — ZLU, якого вважав найкращим на ринку, завершив свою кар'єру. Тепер на його сторінці з'являються різні концептуальні речі в стилі MSCHF (наприклад чоботи в формі AirPods). І тут я зрозумів остаточно — віртуальні інфлуєнсери це мертвонароджена історія. В мене перший дзвіночок цього усвідомлення стався ще десь рік тому, коли задумався про те, що ці інфлюєнсери не старіють і не ростуть разом зі своєю аудиторією.Але ситуація зі ZLU стала моментом усвідомлення зі звуком розбитого скла в голові — в тому то і проблема, що ці інлфюєнсери не протрапляють в скандали, тому вони не цікаві, бо їх історія контрольвана. В цьому немає справжності і життя.З сучасним перенасиченням всім синтетичним і штучним, такі інфлюєнсери становляться перегрузом для сприйняття. Ми вже і так відчуваємо ai-fatigue. А віртуальні інфлюєнсери, як горілий пластик — дихати цим точно не хочется.Якщо по простому, то у людей запит слухать тишу і трогать траву, а не дивитись за синтетичним синім чуваком в інстаграмі. Вердикт такий — всі ці інфлюєнсери були просто хайпом, тренд на який пройшов. • KOVALCHUK — особистий блог про життя, моду і технології