Я дуже погано думаю про владу підприємців.Не вірю в неї ні секунди.Мій бід на початку війни США з Іраном був простий: США все проїбуть. Що, власне, і сталося.США зараз правлять ларьочники. Люди з психологією купі-продай. І коли на зустрічі з питань зовнішньої політики від американців приїжджають місцевий Микитась, місцевий криптан Дарт Вейдер та інші гротескні персонажі, це не випадковість. Це і є соціальний тип правлячого класу.У проїбаній зовнішній політиці лежить декілька речей.Перша — ментальність ларька. Нездатність поставити принцип вище збитку. Нездатність зрозуміти, що є ситуації, де репутація, воля, стиль і готовність стояти до кінця важать більше за короткі гроші.Друга — відсутність освіти, досвіду і культурної вертикалі, щоб взагалі бачити речі, не зведені до кешу. Існують якості, які не вимірюються бабками в моменті, але мають стратегічні наслідки на покоління вперед.На фініші ми бачимо шкурний інсайдер-трейдинг на біржі та Polymarket, емісію крипти як інструмент легалізації хабарів і вульгарні торги у зовнішній політиці рівня “купи трьошку в новобудові без документів на етапі котловану”.Позиція all in працює лише тоді, коли хтось вірить, що ти справді готовий іти до кінця.Коли тебе уособлює ларьок, якому болить доба простою бетономішалки, це не all in. Це дешевий блеф. І ніхто в нього не вірить. Тому й результати такі.Основний висновок простий.Принципи і готовність за них стояти перемагають — якими б ці принципи не були.А намагатися міряти все бабками в моменті, не обліковуючи в ціні принципи, репутацію, стиль і волю, — це дуже погана стратегія.Особливо у питаннях війни, влади і зовнішньої політики.