Я майже не читаю світські новини, але історію з Євою та її хлопцем чула в контексті інсценізації викрадення. Сьогодні знайшли рештки тіла.В одному з пабліків люди зловтішаються і сміються з Єви, що вона в сторіс написала «Я знаю, що ти це прочитаєш». Війна озлобила людей.Втрати, еміграція, фінансові кризи — змушують психіку спускатись до примітивних реакцій. Хейт, навіть виправданий (я знаю про офіси), як і у випадку з Морозюк, Алхім – має ще одну неочевидну сторону.Він підсвічує темні закутки нашої душі, де багато неусвідомлених почуттів — гніву, образи, розпачу, заздрощів, зневіри. Люди в цей момент не усвідомлюють, що стають схожими на тих, кого ненавидять — такими ж тваринними, жорстокими, сліпими в своїх емоціях, билдуватими, примітивними. Варто просто почитати коментарі під такими новинами. Однією з найбільших наших втрат у цій війні є втрата людяності. І ні, це не моралізаторство. Як психолог я знаю, що інакше бути не могло, що саме ідентифікація з агресором — це єдиний спосіб винести той страх, безсилля та загрозу, з якою ми всі зіштовхнулися.Просто кожен в рамках себе та своєї сімʼї повинен думати про те, як і за рахунок чого буде повертати собі своє людське.Наприклад, вчора бачила пост, де дівчина питала як потрапити в рф до мами з інсультом, і стало тепло всередині, коли більшість коментаторів давали реальні рекомендації і тільки кілька видали з себе: «а чому вона досі там?». Живе всередині нас — не залишається таким самим по собі.Оточення, середовище — дуже впливають. Тому бережіть свою Душу та Серце.Краще навчитись боятись та відчувати сум, безсилля, ніж натягнути маску байдужості, жорстокості, холодності, і не могти потім її зняти роками.