Анастасія Коробова про бізнес та маркетинг | Коли страх керує вами, тоді ви не обираєте найкраще рішення, а хапаєте...

Коли страх керує вами, тоді ви не обираєте найкраще рішення, а хапаєтесь за найближче. Чи не так?Є така закономірність, яку спостерігаю і в собі, і в людях навколо. Коли все добре, то мозок розслабляється в стані комфорту, передбачуваності, відчуття що земля під ногами. І в цьому стані він тихенько саботує будь-яку необхідність щось змінювати.А потім приходить триндець... І тоді мозок нібито "вмикається", починаючи шукати виходи, генерувати рішення, не давати вам спати до двох ночі. Це називається проактивне мислення, і саме по собі це потужний інструмент (раджу книгу Проактивне мислення). Але є одне але....Коли ви запускаєте цей процес зі страху, то ви не обираєте з найкращих варіантів, а обираєте з найдоступніших, адже мозок в режимі виживання не мріє і не стратегує - він гасить пожежу будь-чим аби тільки її зупинити.Минула зима була для багатьох бізнесів, включаючи мій, дуже важким періодом. Виробництво та продаж вивісок, яке завжди мало постійний приток клієнтів та топові позиції в Google у своїй ніші, сильно просіло. Через відключення світла, обстріли та непевність у завтраншньому дні купівельна спроможність людей почала падати на очах. Замовлення почали зменшуватись неконтрольовано, незважаючи на те, що в Гуглі ми займаємо пеші позиції.Що відбувалось всередині? Паніка, постійна фонова тривога та замість стратегічних питань - думки про те, як ситуативно закрити діри тут і зараз.І якби я дослухалась до цього голосу, то ця криза просто знищила б і морально, і фізично. Натомість була зроблена одна річ, яка змінила все.Що це за річ? - ДОЗВІЛ! Я дала собі дозвіл, що якщо стане гірше, залізу в заначку, і цим зняла режим виживання, адже коли є хоч якась подушка безпеки в голові, то страх трохи відступає. А коли він відступає, тоді з'являється простір для іншого питання - не "як вижити прямо зараз", а "якщо я зроблю те, що перше приходить через страх, то що буде?"Відповідь була чесною: відкат назад, втрата поваги до себе, ситуативний дохід який нічого не вирішує.Тоді наступне було поставлене наступне питання: "А якщо я зараз розгорну стратегію на 6-12 місяців, то що буде тоді?"Вже в перший місяць цей вибір він дав ясність, дав додатковий дохід, і дав розуміння як автоматизувати те, що раніше з'їдало найбільше часу і сил, і сьогодні ми з ясністю рухаємось на нові ринки.Замість панікувати, я створила таблицю обліку абсолютно всіх звернень. До цього моменту ми фіксували лише замовлення, і не аналізували скільки та чому клієнтів відвалюється.Ця таблиця стала справжнім скарбом, який виявив що проблема була не лише в кризі. Частина грошей просто губилась у хаосі "потім передзвонимо", "забули уточнити", "не дотиснули", незакритих діалогах і відповідях які прийшли на день пізніше ніж треба. Не лише ринок забирав гроші, але й відсутність системи та її контролю. Також ця таблиця допомогла чітко зрозуміти як потрібно оптимізувати СРМ, які насправді дані важливо було весь цей час відстежувати.Чесно кажу - ці цифри дуже отверезіли всю компанію, адже поки ми їх не бачимо, то легко вірити що бізнес просів через зовнішні обставини. Раніше ці зовнішні осбтавини перекривав потік нових клієнтів і можна було не помічати, але потім криза просто прибрала цей буфер, і показала те, що вже давно існувало.Відтепер я ставлю собі регулярно питання яке, підозрюю, більшість із нас старанно уникає: що ви у житті зараз списуєте на "важкі часи", але це насправді існує вже давно? Що відкладаєте на потім такого, що могло б вже сьогодні вас окрилити?До речі, цю таблицю я віддам учасникам закритого чату, який стартує 1 липня. Два місяці там вестиму щоденник запуску курсу в реальному часі - з цифрами, інструментами, промптами, сервісами і рішеннями які прийматиму прямо в процесі. Так як є, а не як виглядає красиво після. Там же відповідатиму на питання учасників. Тож, якщо хочете деталі - пишіть у приватні @nastyakrb слово "реаліті", і заходьте в мою голову))))