Дві християнські долі, дві життєві позиції.
(На фото 2 бійця ЗСУ, 2 християнина, з якими мав нещодавно зустріч на Сумщині)

Один — пастор Ігор Назаревич, комбат, другий — Микола Коростильов - боєць.
Дивлячись на життєву позицію цих християн можна багато чому навчитися.
Пастор Ігор з перших днів повномасштабного вторгнення разом з іншими пасторами та служителями його дочірніх церков намагався у різний спосіб долучитися до справи захисту ближніх (Батьківщини), спочатку, вони діяли як добровольці "дроноводи", потім в складі підрозділів ЗСУ.
Його власний приклад надихає всіх християн, які знаходяться навколо нього!
Навіть два його сини йдуть шляхами батька. Старший — Віктор вже служить в рядах ЗСУ, звитяжно захищає Батьківщину, звершуючи християнський чин. Молодший Максим, якому лише 17 років наполегливо виснажує себе тренуваннями, щоб підготуватися до штурмової справи, і як тільки йому виповниться 18 років — мріє стати штурмовиком.
Коли оточуючі християни бачать такий приклад пастора та його сімʼї, вони надихаються й відважно служать справі захисту ближніх у цей відповідальний час. Тому обороняти рідну землю пішли з ним майже всі члени церкви — брати у Христі і навіть сестри!..
Що ще можна додати? Справи говорять самі за себе гучніше будь-яких промов чи проповідей.

***
Микола Коростильов — чоловік, який на момент повномасштабного вторгнення вже не перший рік благополучно проживав країнах ЄС. Спочатку в Польщі потім в Нідерландах. Мав квартиру та гарну роботу в Роттердамі...
Але війна на Батьківщині не давала цьому християнину спокою. Він кидає все та їде в Україну допомагати ЗСУ, як волонтер. Але і цього для його християнського сумління було замало... Невдовзі він іде в ЗСУ, незважаючи на свій вік (здається було йому тоді біля 58 років), проситься на передову в піхотний підрозділ. Воював на Покровському напрямку, був водієм еваку. Внаслідок служби став інвалідом. Списався за віком - 60 років у 2025 році... Але не міг сидіти без діла, без християнського служіння ближньому. Попросився зі мною їздити на фронт у капеланські поїздки як водій екіпажу та помічник капелана. Одного разу спробував виїхати до Європи... хватило в нього сил пробути в цьому безплідному (для нього) місці 1 добу... Життя далеко від служіння тим, хто потребує допомоги не для нього. Розвернувся, приїхав назад в Україну. Вирушив в чергову капеланську поїздку, під час якої в лютому 2026 року на Запорізькому напрямку познайомився з пастором та командиром Ігорем Назаревичем. Знову прийняв рішення повернутися в ЗСУ. Незважаючи на те що він має інвалідність та йому більше 60 років служить ближнім та побратимам у війську.
Ось така буремна, неспокійна, жертовна та відповідальна християнська душа...
Ось такі християнські душі з Богом творять долі... нелегкі долі, але за які не буде соромно не їм перед Богом, ні християнській спільноті перед суспільством.
Дякую Богу, брати, що ви такі є!
Хай Бог благословить!!!

Текст Ігор Плохой.

Корчинський | Patreon | Мерч | Збір | Поставити питання