Що там у Коморі? | До речі, про використання спогадів Надії Суровцевої. У 1980 році Павло...

До речі, про використання спогадів Надії Суровцевої. У 1980 році Павло Загребельний опублікував повість про юнацьке кохання молодого Павла Тичини «Кларнети ніжності» — ця назва була алюзією до «Сонячних кларнетів», Тичининої славетної поетичної збірки. Приблизно дві третини повісті займає оповідь від імені дівчини, Наталки, юнацького кохання Тичини, яка передчасно померла від туберкульозу у 1916 році. Тичина писав про неї у своїх щоденниках, а також у низці віршів. У повісті Загребельного значна частина дії присвячена спогадам Наталки з часів київського дитинства, бестужевських курсів,її студентської молодості в Києві початку ХХ століття. Про ці часи у 1980 році, коли з’явилася повість, в Україні не було майже взагалі ніяких даних чи спогадів. Повість розійшлася дуже швидко, я її також тоді прочитала. Вона закарбувалася в пам’яті, бо дуже відрізнялась від того потоку задрукованого паперу, яким була тогочасна українська радянська проза. Була написана живою мовою, в ній звучав щирий жіночий голос.Коли наприкінці 1990-х років я прочитала вперше тоді видані спогади Суровцевої, відчула déjà vu. І згадала повість Загребельного. Я порівняла обидві книжки — Загребельний переписав цілі сторінки із Суровцевої. Тільки де-не-де змінив слово-друге. Біографія Наталки, коханої Павла Тичини, нагадувала історію молодої Суровцевої, була-бо типова для того покоління інтеліґентних українок. Проте наприкінці 1970-хроків Загребельний міг використовувати спогади Суровцевої, лише отримавши їх у рукопису від КҐБ. КҐБ не раз вилучало у Суровцевої її папери, влаштовувало на них справжнє полювання, намагаючись не допустити, щоб збереглися її свідчення. На щастя, це не вдалося, хоча кілька частин таки пропало.Коли Загребельний видрукував свою повість, Суровцева ще була жива. Виходить, він мусив бути абсолютно впевненим, що цієї «крадіжки» ніхто не викриє, а Суровцева мовчатиме.Загребельний дотепер в українській шкільній програмі вважається за класика. І це результат того, що навіть моральної люстрації над радянським періодом української культури не здійснено. А скільки там було дисертацій і наукових досліджень, повістей і романів, вилучених НКВД й КҐБ в тих, кого було вислано у табори чи розстріляно!— з книги «Український палімпсест» Оксани Забужко📚 Книгу можна придбати тут.«Спогади» Надії Суровцової також вийдуть друком у нашому видавництві, активно готуємо це видання❤️