Що там у Коморі? | Учора внаслідок атаки РФ у Львові була пошкоджена памʼятка національно...

Учора внаслідок атаки РФ у Львові була пошкоджена памʼятка національного значення — Ансамбль Бернардинського монастиря. Костел і монастир бернардинів у Львові зведені у першій половині XVII. Росіяни не вперше цілеспрямовано бʼють по українській культурній спадщині. У есеї «З попелу імперій, або Нова трагедія Центральної Європи» Оксана Забужко пише: «Тому для всякої потенційної жертви має бути самозрозуміло, що "культура=безпека", – і українцям, які препогано засвоїли цей, зарівно єврейський, як і центральноєвропейський урок, ще доведеться не один рік тепер повторювати на всіх міжнародних майданчиках цю саму принизливу процедуру "розмахування культурним паспортом" ("дивіться, що́ в нас є, нас теж не можна вбивати!"), через яку поколінням раніше проходили наші західні сусіди. Що нікуди від цього не дітися, з початком великої війни стало ясно навіть нашим вайлуватим урядовцям: коли українське Міністерство культури звернулось тоді було до ЮНЕСКО по раду, як захистити від російських ракет бодай ті українські пам’ятки, котрі включено до Світової спадщини ЮНЕСКО (ансамбль Софії Київської, історичний центр Львова і т.д.), то з паризького офісу українцям порадили подбати про… сині охоронні таблички міжнародного стандарту – бо, пояснили, коли росіяни їх побачать, то не бомбитимуть (sic!).І ні, це не був жарт, – правда, розмова відбувалась до Бучі й Маріуполя, але не думаю, щоб тих паризьких службовців Буча з Маріуполем якось радикально протверезили. Хід їхньої думки легко зчитати: Росія для них – за умовчанням "країна високої культури", тільки вже не "інша", як для Кундери, а "така, як ми". Отож підніміть охоронні таблички, покажіть їй, що у вас теж є якась там культура (оскільки Росія така, як і ми, вона цього напевно ж, як і ми, не знає, ви для неї/нас задрібні в очу!), – і вона туди не стрілятиме: у нас, культурних націй, так заведено…Простіше кажучи, Росія розпочала цю війну з колосальною, просто-таки космічною культурною форою в очах Заходу. І тому по українських містах їй стріляти можна – а українцям по її зась. І ось це вже говориться майже прямим текстом: так, декотрі тварини рівніші. Цінніші ті, чию культуру знають. А вас тут не стояло, пройдіть в кінець черги». Текст увійшов до книжки «Наша Європа» — збірки есеїстики, написаної переважно після 2022 року й об’єднаної темою Європи, її невивчених уроків ХХ століття та її майбутнього.