Що там у Коморі? | відгук_книгонос«Остання ніч на землі» — це результат міжнародного проє...

#відгук_книгонос«Остання ніч на землі» — це результат міжнародного проєкту в межах програми Creative Europe.Його ідея — через формат мальопису показати жіночі досвіди війни у Вірменії, Грузії та Україні.Над книжкою працювали три авторки й три ілюстратори, відібрані через відкритий конкурс. Процес включав навчальні тренінги, командну роботу й кілька мистецьких резиденцій у різних країнах. Саме тому ці історії так цілісно зібрані — за ними стоїть довгий, уважний і дуже продуманий процес.1️⃣ «Людська ріка» — Грузія / СакартвелоНана народжується на кораблі посеред Чорного моря під час втечі від війни.Усе її життя — спроба зрозуміти, чи нормально вирости всередині катастрофи й не мати «місця народження», яке відчувається домом.Коли в країні починаються нові протести й знову звучить слово «Росія», Нана не може просто сидіти вдома: вона виходить на протести, вчиться стріляти й їде волонтерити в Україну як медикиня.2️⃣ «Остання ніч на землі» — УкраїнаВіра їде до чоловіка на фронт. Це коротке роуд-муві: поїзд у темряві, волонтерські машини, водії з дуже різними поглядами на війну, жарти, щоб не з’їхати з глузду.Це історія про те, як ти тримаєшся лише тому, що хтось тримається за тебе.Про провідницю, яка стає маленьким Дамблдором у вагоні. Про водія, що називає війну «коханкою». Про іншого — Батька, для якого справжня війна «там, де четверо дітей», а фронт — ніби місце, де він може їх захистити.І про одну ніч разом, яка може виявитися останньою на землі — але від якої залежить, чи буде сили жити далі.3️⃣ «За один мем до війни»Події відбуваються в Сірій зоні — місці без мапи й кордонів, де людьми керує Сценарист. Тут війна виглядає як поступове стирання пам’яті, ідентичності й права на вибір. Це прозора алегорія Карабаху — і водночас будь-якого імперського простору.У центрі — Ніхто 070, жінка, яка пережила блокаду й примусове переселення. Вона відмовляється «розповідати пекло», бо тягар смерті неможливо коректно перетворити на текст.Ця історія дуже точно передає байдужість світу: поки люди гинуть, увагу перехоплюють меми, бренди й шум.Імперію не можна ігнорувати — вона все одно прийде далі.І те, що Вірменія, Сакартвело й Україна зібрані в одній книжці, — це про взаємну підтримку й відмову робити вигляд, що нічого не відбувається.КнигОнОс