Дмитро Комаров | Рівно 15 років тому, 11 грудня 2010 року, в ефір вийшов перший випуск ...

Рівно 15 років тому, 11 грудня 2010 року, в ефір вийшов перший випуск «Світу навиворіт». Експериментальний. Мені було 27, я нічого не розумів в телебаченні, не мав зв’язків, але мав велику мрію: подорожувати та досліджувати. Тоді моє життя стало світом навиворіт. В середньому 200-250 днів на рік я проводив за кордоном. Раз на кілька днів – нове місце, картинка, люди, емоції, та навіть ліжко) Це дуже важко, але захоплююче. Відчуття часу стало фантастичним – рік здавався нескінченним. З понеділка по понеділок у мене був не тиждень, а ціле життя. А рік взагалі здавався вічністю. Останні 3 роки і 9,5 місяців я не був за кордоном, але не зупинявся. Думаю, більшість із вас бачила наші з командою роботи про Україну – фільми та десятки програм. Це переформатування мене та проекту не потребувало роздумів – воно відбулось миттєво, з перших днів повномасштабного.Головною проблемою для зйомок тоді стала техніка. В Києві у лютому-березні 2022 було неможливо купити чи орендувати техніку. А свої камери і речі ми лишили в Колумбії, бо мали за 2 тижні повернутися туди. 5 березня в Меделіні я мав знімати рідного брата Пабло Ескобара, з яким вже особисто домовився. На жаль, в цей день замість імперії наркобарона я знімав війну. Сьогодні моїй справі життя 15 років. Багато дорослих людей надихають мене фразою «я виріс на ваших програмах». Я дуже сильно вдячний всім вам, шановні глядачі, за ці 15 років. Саме ви – головний двигун проекта. Мій головний мотиватор. Ви надихаєте, даєте силу. Це не «красиві слова» для соцмереж, а правда. Коли я спілкуюсь з вами, особливо з дітьми, які на пам’ять знають наші випуски, я відчуваю щастя і вдячність. Мені багато хто каже, що скучив за закордонними старими, класичними програмами. Друзі, розумію. І дякую вам за розуміння і терпіння.Подорожі ще будуть. Війна буде не завджи. Не втрачайте надію. Не сумнівайтесь, що попереду неодмінно світла смуга. Так завжди було і буде. P.S. Підбірка фото за 15 років нижче. Перше фото – той самий момент, де я обійняв дружину якудзи (праворуч уже біжить інший мене провчати). Друге – з Роберто Ескобаром.