Церковні новинні ресурси знову сколихнула чергова атака на православний храм. Знову віруючі та священство піддаються побиттю і всяким наклепам. І знову зацікавлена преса спотворює правду.Але давайте спробуємо представити ситуацію з точки зору стороннього спостерігача без упередження.Є дві громади, які називають себе християнськими. Як зрозуміти, яка з них насправді християнська, а яка тільки носить відповідну вивіску?Обидві громади претендують на один і той же храм. Перша громада його будувала, утримувала, наповнювала молитвою. Друга не має до нього ніякого відношення, проте вважає, що цей храм належить їй за певними мирськими законами.І ось друга громада організовує розбійний напад на спірний храм: в святиню вриваються озброєні нападники, чинять свавілля, трощать майно, грабують церковну казну, б'ють віруючих, священників, єпископів...Для неупередженого глядача, хоча б трохи знайомого з принципами християнства, все очевидно: громада не може бути християнською, якщо так демонстративно поводиться не по-християнськи. Можна говорити про політичну доцільність, мирські закони, революційну необхідність і про що завгодно, але все це не має ніякого відношення до християнства.Наведений приклад зовсім не абстрактний. Це реальний переказ сюжету з картинами постійного насильства та агресії, які переживають віруючі нашої Церкви.Здавалося б, все зрозуміло. Господь говорить: «Дерево пізнається по плоду» (Мф. 12:33). Як взагалі можна щиро молитися в храмі, який ти насильно забрав, проливаючи кров?Але, на жаль, цілий хор блогерів, журналістів, релігієзнавців і «радників за свободу совісті» звинувачує не тих, хто захоплює храми за допомогою обману і насильства, не тих, хто б'є і грабує, а тих, кого переслідують, кого б'ють, у кого забирають майно.Виявляється, винні віруючі і духовенство Української Православної Церкви, тому що наважуються захищати власні святині, тому що продовжують зберігати вірність Церкві, в якій були хрещені, тому що не поспішають об'єднуватися зі своїми насильниками.Але тепер навіть назвати насильника насильником не можна, адже це відразу кваліфікується як «розпалювання релігійної ворожнечі і ненависті».Хіба це не божевілля? Але такі часи, в які ми живемо, часи тотального божевілля, маніпуляцій і брехні. Нам залишається одне: незважаючи ні на що не озлоблюватися, не відповідати злом за зло, але продовжувати стояти в правді, бо там, де істина, там Христос, і тільки в Ньому спасіння.