Сьогодні в перерві між тренуваннями читала «Я живу в цьому тілі. Як прийняти своє тіло і почати з ним жити» Анни Римаренко.

І думала про те, що ходжу у фітнес-клуби вже років 20. І якщо раніше я переважно бачила там молодих, струнких і спортивних дівчат, то зараз усе дуже змінилося. Тут жінки різного віку, комплекції, фізичної форми — і мені страшенно подобається ця зміна 🔥

Наче ми поступово перестаємо думати, що для фітнес-клубу треба спочатку стати достатньо худою, молодою чи спортивною. Можна просто прийти і займатися вже зараз.

Я сама давно ходжу в зал не для схуднення. Я ходжу, бо моєму тілу від цього добре. І зрештою, тіло — це ж мій дім, а про свій дім хочеться дбати ❤️

Тож мені відгукується головна думка книги: не треба відкладати життя на той момент, коли ми нарешті станемо «ідеальними». Бо цього ідеального моменту, як і якогось універсального ідеального тіла, просто не існує.

Поки дочитую. А повний відгук із моїми інсайтами напишу вже після завершення книги.

Книготерапія📗Підписатись