Книготерапія 📗 | Марія Олекса «Кімнати Естер», видавництво Віхола 🌟Я вже ділилася перши...

Марія Олекса «Кімнати Естер», видавництво Віхола 🌟Я вже ділилася першим враженням — тоді не до кінця розуміла, що це: магічний реалізм чи щось інше. Але в процесі читання стало зрозуміло — це зовсім не про магію.Це психологічна, емоційно складна історія про дівчинку, яка живе в родині з батьком-алкоголіком і співзалежною матір’ю. І щоб якось витримати цю реальність, вона тікає у власні вигадані світи."«Кімнати Естер» — це історія сім’ї, в якій багато любові та розпачу. Від останнього десятирічна Естер навчилась утікати. Один, два, три — і ось вона вже не вдома, а в Кімнатах, де розливається море, а небом ширяє повітряна куля. Тут їй підвладно все. Можливо, навіть порятунок тата.Тато Естер — власник парку атракціонів і талановитий інженер. А ще він п’є й не може зупинитися, і ні дружина, ні донька не здатні вплинути на його залежність. Попри все, батьки намагаються хоч якось налагодити своє життя, однак кожен наступний крок веде їх до чергової безодні, а саму Естер — до нової Кімнати.Налякана, але рішуча, вона вирушає туди, звідки відмовляється повертатись сама. Та чи зможе Естер витягти з прірви того, хто не знає, що падає?" Одразу скажу: якщо у вас є подібний досвід, книга може бути тригерною 😢Мені ж вона сподобалася — насамперед своїм психологізмом. Авторка показує, що відчуває кожен із персонажів у цій ситуації. Так, що цьому віриш.«Дорослі поводились непередбачувано, і Естер навчилася бути до всього готовою. А постійно бути готовою — це постійно боятися». «Вона ніколи нікого не любила так сильно, як тата. Вона ніколи нікого так сильно не ненавиділа» «Та я все одно обрала бути з тобою, а значить – мала б тобі допомогти. Бо з любовʼю приходить відповідальність» «Страшніше, ніж бути дитиною у квартирі, у якій сваряться батьки, — бути дитиною, яка прикидається, що спить у своїй кімнаті у квартирі, у якій сваряться батьки.» «А дорослим не можна довіряти. Їх треба рятувати від них самих.» «Коли вдома ніхто не кричить і тато тверезий, Естер стає тривожно. Бо з кожним спокійним моментом вона наближається до дня, коли все знову стане погано...» Окремо відзначу стиль: він незвичний, такий, що чіпляє увагу. Багато влучних метафор, якихось інсайтів 🔥«Якщо себе раз почути, то потім захочеться себе слухати.» «Інколи любов — це відсутність. Особливо якщо ця відсутність лікує іншу людину.» «Злість -- найкращий антидот любові. Злість зводить найміцніші стіни. Злість заряджена і буйна, від неї доростають м'язи... Злитися на відсутність виснажливо. Злитися на дії легше. Принаймні є у що цілитися» «...коли людина п'є алкоголь, то рано чи пізно алкоголь починає пити алкоголь, а потім алкоголь п'є людину.» Я трохи боялася фіналу — що він може розчарувати недостовірністю. Але ні, все виглядало органічно і водночас був елемент несподіванки.Історія загалом сумна, але в ній є світло ☀️Тож, якщо вам близькі теми алкоголізму, психології, дитячих травм, складних родинних стосунків — варто звернути увагу.P.S. До речі, ось тут був клуб за цією книгою з авторкою. Після читання послухала розповідь авторки про книгу. Автобіографічна історія, і мабуть тому така сильна 💔#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись