Книготерапія 📗 | Розамунда Пілчер "Зимове сонцестояння", видавництво РМ 🌟Книга виправда...

Розамунда Пілчер "Зимове сонцестояння", видавництво РМ 🌟Книга виправдала мої очікування на всі сто. Хотілося чогось затишного, неспішного, теплого, різдвяного — і саме таким це читання й вийшло ❄️"Елфріда, колишня акторка, переїжджає в селище Дібтон, подалі від міського галасу — і сподівається почати життя з чистого аркуша. Вона швидко звикає до сільських буднів, а місцеві мешканці вже звертаються до неї на «ти», однак попри все жінка почувається самотньою…Оскар кинув кар’єру музиканта в Лондоні, щоб одружитися із Ґлорією. Подружжя виховує доньку Франческу, і Оскар певен — щастя батьківства вартує будь-якої жертви.Керрі повертається додому з Австрії після невдалого роману з одруженим чоловіком і виявляє, що її мати й сестра так і не можуть дійти згоди. Наближається Різдво, і Керрі забирає до себе племінницю Люсі — тиху чотирнадцятирічну дівчинку, аби подарувати їй справжнє свято.Сем намагається жити далі після розставання з дружиною, яка кинула його заради іншого. Єдине, що залишилося в Сема, — робота. Вона й приводить чоловіка на північ Шотландії, і вже скоро він розуміє, що хоче залишитися тут назавжди.Долі цих людей перетнуться у маєтку в Крейґані — мальовничому шотландському містечку — в найкоротший день року. Перетнуться, щоб змінитися назавжди. «Зимове сонцестояння» Розамунди Пілчер — роман про любов, вірність і зцілення зболених душ." Хочу відзначити, що головні герої — люди похилого віку. І їхня історія кохання, їхній спосіб жити, закохуватися, починати щось нове — це дуже важливий меседж. У нас часто вважають, що після 60 життя вже прожито. А Пілчер доносить, що нові стосунки, враження і зміни взагалі — усе це можливе в будь-якому віці. "Я приїхала сюди, щоб прожити тут сутінки свого життя." "Восени в мене завжди починається депресія. Така підвішена пора між літом і Різдвом. Мертвий сезон." "У цьому величезному безмежному світі Люсі почувалась крихітною, наче мураха. Малюсінькою піщинкою на тлі величної могутності природи. Вона така непомітна. Однак Люсі подобалось це відчуття. Жодна жива душа не знає, де вона." Книга не ванільно-солодка, на початку є і трагічні події. В кожного героя, звісно, є особиста травма. Але в цілому роман не драматичний, а врівноважений, місцями меланхолійний, затишний. Герої зустрічаються, їх долі перетинаються і починається магія зцілення 💫"Горе — це не просто почуття. Це стан, це задушлива ковдра невимовного болю, крізь яку не пробиваються промінці розради. Єдине, що захищало його, це частокіл мовчанки, який він звів навколо себе." " Треба жити далі, — сказав він собі. Хоч і повільно, проте рухатися вперед. Але в шістдесят сім, коли більше частина життя позаду, важко знайти нове джерело енергії. Задушлива ковдра, сплетена із шоку і страшної втрати, не лише перекривали йому світло та звуки. Вона наповнювала кожну клітинку його тіла невимовною непереборною втомою." Сподобались описи Англії та Шотландії — атмосферні, з дрібними побутовими деталями, традиціями й звичками 🇬🇧Взагалі текст дуже кінематографічний: поки читаєш, перед очима постійно виникає кадр за кадром — такий собі різдвяний фільм, повільний, трохи казковий і дуже душевний. Хоч книжка виглядає товстенькою, читається вона швидко — великий шрифт, багато повітря на сторінках. А наприкінці є ще невеликий фрагмент спогадів авторки про її життя в цій місцині. Цікаво!Тож якщо вам зараз хочеться повільного різдвяного читання, в якому багато тепла і водночас снігу, Англії, Шотландії і тих історій, після яких залишається приємний післясмак — раджу 👍#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись