Одинадцятий розділ Євангелія від Йоана описує конкретний момент, коли приймається рішення вже не дискредитувати Ісуса, не перевіряти Його науки на правовірність, не придивлятися до Його дій і чудес. Адже раніше старшин Ізраїля бентежили Його слова, що Він нібито може відпускати гріхи і буде судити людей наприкінці світу; через Його учнів, бо приймав до себе не найпобожніших; через Його діяння, хоч і дивовижні, проте деякі з них були звершені в суботу.Тепер же їх охоплює страх, бо: «Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і це місце, і народ!»Яким же невчасним видається їм цей Ісус. Старшини Ізраїля домовилися з римлянами про певні умови порядку, а тепер Ісус чинить нечуване — піднімає Лазаря з гробу на четвертий день. І великою проблемою є те, що робить це на очах у багатьох людей. Тепер цю подію доведеться пояснювати і оцінювати, і Його вплив лише зростатиме.Тому й постановляють: «краще для вас, щоб одна людина померла за народ, ніж щоб увесь народ загинув!»