Нині читаю книжку в перекладі Миколи Климчука. Нечасте явище, коли починаєш читати книжку головно зваживши на перекладача, а не автора. Це як дивитись кіно через конкретного актора озвучення, а не через певну зірку в знімальному акторському складі. Досі пам'ятаю ажіотаж із мальописом «Проповідник» через те, що його переклав ніхто інший, як Олександр Красюк. Це було одним із рекламних ходів видавництва Рідна мова. А нещодавно передивився «Кунг фу Панду» лиш тому, що там одну з головних ролей озвучує Богдан Ступка. Певною мірою це знак якости. Наприклад, через прекрасний переклад трилогії про Володара Перснів Астролябія заробила від мене величезний кредит довіри. Звісно, доки вони не зіпсували собі репутацію з мальописом про Гобіта.Так само навіть не думаю розглядати щось від Фоліо через їхні зашквари з перекладами Кінга. Можливо, у них є гарні видання, проте колись кинута тінь на репутацію досі негарно відгукується.Недурні люди радять не робити кумирів, однак трохи най буде. Нам потрібні майстри. Мусить бути еталон, на який би рівнялися і якому би довіряли. Довіра багато дає. Довіра — фундамент у розбудові міцного суспільства. #ДумкаПро ВСЕ