Цілую, Катя

Як би там не було, я обіцяла собі 3 речі цього року.1️⃣ Перше: бути послідовною. Навчитися бути “нудною”.Бо суть не в тому, щоб кожного разу стрибати в щось цікаве і починати щось нове, а в тому, щоб закріпити отримані результати і масштабувати їх.Кожного разу, коли йдеш на нове навчання або вигадуєш новий формат, ти ніби починаєш спочатку. Замість того, щоб масштабувати те, в чому вже є результат.2️⃣ Друге: слухати свою інтуїцію.І зараз інтуїція мені говорить: зроби ще одне групове наставництво. Саме так, як я собі придумала. А далі буде видно.Можливо, це не інтуїція, а те, що я поки не готова міняти формат. Хочу спробувати ще раз так само, набрати групу на наставництво. Бо поки що я не бачу для себе інших варіантів. Та і я сама люблю нашу групову роботу🥰А потім, можливо, протягом року знайду, як це можна по-іншому організувати. Тоді й буду діяти. А поки роблю те, що знаю і вмію.3️⃣ Третє: фокусуватись на важливому. Моє слово року 2026 - «фокус»!Це про концентрацію на ключових діях, на собі, на тому, що приносить результат, а не розпилятися на те, що забирає енергію.Тому зараз мій фокус — на наборі групи на наставництво. Подивимось, що з цього вийде.До речі, а ви визначаєте своє слово року? Я цього року зробила таке вперше) Пишіть у коментарях, якщо так. Цікаво, хто над чим працює 🥰👇

Чат написав такі причини, чому я можу відчувати опір. 5 з 5?😆1. Суперечність між логікою та емоціямиТобі логічно зрозуміло, що все добре, ти успішна, ефективна, маєш досягнення. Але емоційно це може не “прийматися” психікою, бо внутрішній стан не завжди оновлюється так швидко, як досягає свідомість. Тобто твій мозок може реагувати на позитивні фрази недовірою або дратівливістю, бо це ще не “твоя правда на рівні емоційної пам’яті”. 2. Внутрішній критик / перфекціонізмЧасто роздратування з’являється тоді, коли твій внутрішній критик чує “ось я пишу позитивні фрази, а вони звучать як неправда, або недостатньо сильно”. Це типова реакція: мозок сприймає це як “самообман” і протестує. 3. Звичка фокусуватися на проблемахЯкщо раніше ти багато працювала з труднощами, страхами, викликами, твій мозок звик знаходити недоліки і загрози. Коли ти намагаєшся писати позитивне, він автоматично “підсвідомо шукає помилки” і дратується, бо це незвично. 4. Опір до зовнішньо нав’язаного форматуСамопрограмування часто виглядає як “треба зараз вигадати позитивну фразу і повірити в неї”. Це може викликати внутрішній опір, бо енергія підсвідомості не готова до такого “насильного оптимізму”. 5. Недовіра до себе чи до процесуРоздратування може бути сигналом, що частина тебе ще не готова приймати, що позитивні сценарії можливі, або що вони заслуговують на увагу. Це нормально, коли мозок перевіряє: “А чи правда це? Чи не самообман?”