Кіно-Не-Кіно

«Маллхоланд Драйв»Це один із найбільш незбагненних для мене фільмів із тих, які я дійсно полюбила. Щось, що змушує думати і весь час повертатись до початку.Девід Лінч - режисер, від якого не очікуєш пояснень.А тут так хочеться поставити йому багато питань!Тож, про що фільм? Все починяється дуже зрозуміло: молода акторка приїжджає до Голлівуду і намагається побудувати свою карʼєру. Паралельно з цим ми бачимо, як інша вже відома зірка, потрапляє у халепу і втрачає памʼять. Цих двох акторок поєднує доля і ось вони разом намагаються зрозуміти, що сталося…А далі Девід Лінч веде нас у незрозумілі інтерпретації. Відбувається паралельна реальність чи то сон і зовсім інший сюжет з цими героїнями.Я не знаю, як йому вдається, але цей фільм захоплює та зачаровує, а подекуди дуже лякає. І до самого фіналу ти не до кінця розумієш, що все це означає.Глибокий символізм або просто автор хоче нас заплутати?) Я так і не зрозуміла. І добре, бо про Лінча є відома фраза «Нічого не зрозуміло, але дуже цікаво».

«Партенопа»Цей фільм дуже красивий (як і всі інші, що я дивилась від режисера Паоло Соррентіно).Кажуть, що це ода Неаполю. І так воно й виглядає)Але про що ж історія? Партенопа – дуже красива. Її врода зводить з розуму. Вона думала про карʼєру акторки (бо так їй радили), однак їй хотілось вчити антропологію. Важко описати лінійний сюжет, бо тут багато фрагментів, які навіть не завжди складуться в пазл.Ви побачите щось, що змусить вас замислитись і почати відгадувати, який символізм у цьому моменті. Але також ви будете насолоджуватися прекрасними статичними або дуже повільними кадрами.Такі фільми відчуваються, як поезія. Вони саме «відчуваються». Тут буде щось дивне, щось абсолютно незрозуміле, але також щось невловиме про юність і молодість.Приємний момент – роль Гаррі Олдмана, якого я чомусь не сподівалася тут побачити.Попри всю цю красу, чомусь лишається враження не кінця зрозумілого сенсу цього всього.Та я зовсім не шкодую витраченого часу, бо лиш заради краси варто глянути це кіно.

«Марті Супрім. Геній комбінацій»Ця роль Тімоті Шаламе вже принесла йому Золотий Глобус.Історія гравця у настільний теніс, який так мріяв бути найкращим у цьому, що постійно встрявав у халепи через пошуки грошей для участі у чемпіонатах, вдавався до шахрайства та часто через свої ідеї підставляв тих, хто хотів йому допомогти.Найбільш виразним у фільмі є його динаміка: переходи між сценами, рух та швидкість всього, що відбувається на екрані. За 2,5 години нам покажуть величезну кількість пригод, що стались із головним героєм, його вміння переконувати та брехати.Фільм точно вартий уваги, якщо вас не лякає такий хронометраж. Тімоті Шаламе дійсно талановито виконав цю роль.Часом фільм некомфортно дивитись, але це додає свого шарму цій стрічці. Та і якщо ви бачили щось від режисера Джоша Сафді, то приблизно можна очікувати схожого вайбу, як і від інших його стрічок («Гарні часи» або «Неограновані діаманти»).Крім цікавої історії та монтажу, мені також сподобався саундтрек фільму та всі звукові ефекти.