Такс, мої хороші. Мій внутрішняк нарешті зайшов в ліфт і відпустив мене до вас 🥵Одразу до справи. За цей час подивився багато чого і старого і нового, бо робота роботою, але кіно і серіали зараз для мене чи не єдиний спосіб відпочити. З усього справді у повному захваті був від одного проєкту — мінісеріал "Юнацтво" (Adolescence) від Netflix. Гадаю, багато, хто вже подивився, бо про нього зараз з кожної труби, але якщо ще ні, то нема чого тягнути. Це бомба!Коротко про сюжет. Буденність звичайної британської сім'ї порушує арешт їх молодшої дитини — 13-річного хлопчика Джеймі, якого звинувачують у жорстокому вбивстві однокласниці.За перші хвилин 10 я нарешті допер, що використовують так званий "one take" метод, тобто коли складається враження, що епізод/фільм знятий одним дублем без склейки. Але я ж типу шарю, що насправді воно не так, дублі завжди є, просто дуже довгі. Не можна ж знімати 50 хвилин без склейки, правильно? НЕПРАВИЛЬНО. Сидів, як паралізований наступні 30 хвилин шукав місце склейки. Якесь затемнення, перехід камери по стіні і т.д. А потім здався, і правильно зробив, бо там, як виявилось, не було ніякого зшивання дублів. Детальніше про те, як автори досягли цього можна почитати в інтерв'ю Variety. Важко навіть уявити, які титанічні зусилля доклала вся команда "Юнацтва", щоб зробити ці 4 епізоди, особливо сцени у школі. Браво!Емоції від того "як" доповнюються ще більше потужнішими емоціями від того "що". Мінісеріал відверто важкий і чим далі, тим важче. Гадаю, що для тих, у кого є діти це буде особливо лячний глядацький досвід. Багато хто, можливо, навіть пустить сльозу в кінці і не одну. Але воно того варте.🐈‍⬛Кінокітик