Довженко-Центр долучається до міжнародного пілотного проєкту з порятунку своєї кіноколекції.

Фонд захисту спадщини ALIPH (International alliance for the protection of heritage in conflict areas) запускає грандіозну ініціативу на 15 мільйонів доларів для порятунку кіноархівів. У фокусі першої хвилі пілотних проєктів опинилися Україна (Довженко-Центр), Сирія та Індонезія. У світі збереглося лише близько 20% кіноархівних матеріалів, і цей міжнародний альянс вперше береться за кінематограф. Про це оголосили 7 вересня на саміті "Люм’єр" в Сен-Поль-де-Ванс, що у Франції, повідомляє Variety. Нова програма ALIPH із захисту кінематографічної та аудіовізуальної спадщини в небезпеці об'єднає екстрене втручання, консервацію, роботи з фізичною інфраструктурою та розвиток навичок. Серед її донорів – Франція. Уже визначено три пілотні напрямки. В Україні це - Довженко-Центр, де зберігається колекція з приблизно 62 тисяч стрічок і 300 тисяч кінобобін, у червні цього року зазнав удару. Проєкт оцінить стан матеріалів у зоні ризику, знайде для них нормальні сховища та за потреби перевезе колекції за кордон. Довженко-Центр, Держкіно і Мінкульт про це ще не повідомляли. На екстрені проєкти цього року вже виділили пів мільйона доларів. Мета ALIPH – зібрати 15 мільйонів доларів, аби дотягнути програму до 2032 року. Окрім того, фонд вивчає потенційні проєкти в Камбоджі, Лівані, М’янмі, на Філіппінах та в регіоні Тихого океану. Базований у Женеві фонд ALIPH створили 2017 року у форматі державно-приватного партнерства. Його приватні патрони – Фонд Гетті, доктор Томас С. Каплан та Фонд Леона Леві. За останнє десятиліття організація реалізувала 640 проєктів у 65 країнах на суму 138 мільйонів доларів - і все це у сфері збереження культурної спадщини, якій загрожує знищення. Досі у кіносекторі фонд не працював. З 2022 року ALIPH підтримує понад 500 українських організацій, реалізуючи проєкти з консервації колекцій, стабілізації об’єктів та захисту архівів по всій країні. У вересні 2025 року Міністерство культури України спільно з ALIPH започаткували створення Українського фонду культурної спадщини у юрисдикції Бельгії. Довженко-Центр потрапив у міжнародну фокусну зону не випадково – червневий удар по інституції вивів проблему збереження українського кіно на глобальний рівень фінансування. Головний ризик для таких програм полягає в бюрократизації фондів: 15 мільйонів доларів на 5 років звучить солідно, але розмазування цих грошей на кілька континентів з'їдає левову частку на адміністративні витрати. Можливість для України тут не просто отримати грант на перевезення, а створити довгострокове інституційне партнерство з європейськими архівами на рівні технологій і стандартів каталогізації. Подивимось, чи вдасться це зробити керівництву Довженко-Центру, а також Мінкульту і Держкіно.

📱Підписатися на Український кіноінститут