Що цікавого розкрила ця ситуація? 2 вересня деякий час не працював сайт президентської ініціативи «Тисячовесна» www.culture.gov.ua

При спробі зайти на цей ресурс виходила помилка: This deployment is temporarily paused («Це розгортання тимчасово призупинено»). Сайт «Тисячовесни» міг потрапити під різкий сплеск відвідуваності або DDoS-атаку. Закладений ліміт бюджету чи тарифу міг спрацювати за лічені години, і американська платформа Vercel, на якій розміщено сайт «Тисячовесни», поставила його на паузу, щоб не виставили рахунок на тисячі доларів. Підрядник міг не оплатити вчасно щомісячну передплату Vercel. Якщо підрядник, який робив сайт для держпроекту, дійсно заощадив і розмістив його з особистого/безкоштовного акаунту розробника, то при вичерпанні стартових 100 ГБ трафіку сайт гарантовано блокується до наступного місяця. Поки все виглядає так, що використали модель проєктного менеджменту «Зробив і забув» (Ghost Deployment). Підрядник створив сайт на Vercel, прив'язав до нього виділений держдомен culture.gov.ua, здав Мінкульту і завершив контракт. На балансі Vercel проєкт залишився висіти або на безкоштовному тарифі, або на акаунті підрядника з прив'язаною карткою, з якої з часом перестали списуватися кошти. Коли на сайт припинили виділяти підтримку, Vercel продовжував обслуговувати його на фоновому трафіку. Як тільки ліміт фонового трафіку вичерпався, або настав черговий розрахунковий період без оплати передплати, Vercel перевів сайт у статус DEPLOYMENT_PAUSED. Те, що екран помилки висить на головній сторінці й не виправляється оперативно, прямо вказує на відсутність регулярного DevOps-обслуговування з боку держави. У Мінкульті просто немає фахівця з доступом до панелі Vercel цього проєкту, а підрядник, судячи з усього, більше не несе гарантійних зобов'язань щодо його підтримки. Технічні сліди підтверджують класичний сценарій веб-сирітства (Orphan Project): державне відомство виділило домен .gov.ua під короткострокову ініціативу, підрядник розмістив його на зручній хмарній платформі без інтеграції в державні серверні потужності, а після завершення активної фази проєкт залишився без адміністратора і «заснув» через вичерпання ресурсів. Американська платформа Vercel - це Ferrari у світі фронтенд-розробки сайтів. Вона дає найкращу швидкість запуску. Однак для держави це абсолютно невигідне рішення з точки зору фінансової ефективності, безпеки даних та бюрократичної стабільності.У Vercel закладено величезний «податок на зручність»

Трафік понад включений ліміт обходиться у $400 за 1 ТБ (для порівняння, у Hetzner або AWS це коштує $1–$10). Плата у Vercel залежить від обсягу трафіку та виклику функцій. Якщо державний сайт потрапить під наплив відвідувачів або під DDoS-атаку:На Vercel нарахують тисячі доларів за гігабайти трафіку, або сайт автоматично «буде поставлено на паузу» через спрацювання лімітів, що, судячи з усього, і сталося. На правильному сервері: Фіксована оплата — умовні $30–50/місяць витримує мільйони переглядів без зміни рахунку.Бюрократичний тупик оплати

Vercel — приватна компанія зі США, яка приймає платежі за передплатою з банківських карток. Держоргани та Держказначейство не можуть легально оплачувати рахунки $20/місяць у доларах з картки за дистанційною передплатою без складного проведення тендерів або використання особистих коштів співробітників.Відсутність контролю над даними

Сайт розміщується в публічній хмарі, якою керує іноземна комерційна компанія. У держави немає прямого контролю над серверами, IP-адресами та захистом від DDoS-атак на рівні фізичної інфраструктури. Vercel ідеальний як тимчасовий майданчик для швидкого старту проєкту. Але гостра проблема виникає тоді, коли короткий спецпроєкт стає постійним державним ресурсом, а його експлуатацію залишають на «самоплив» без бюджету на інфраструктуру. Причому саме в той момент, коли у багатьох учасників «Тисячовесни» виникають питання щодо прозорості проведення конкурсу та закритості даних. І до цього ще й додався непрацюючий сайт.

📱Підписатися на Український кіноінститут