«The Bride!» — кожному монстру потрібна людинаАбсолютно моє кіно!Електричне, яскраве, скажене, готичне, еротичне, гучне, містичне, гостре, кровоточиво-смішне, дуже зворушливе та ще й з десятками відсилок на старе та нове кіно… «The Bride!» — полярний. Ви не вийдете з кінозали з відчуттям «ну норм». Ви його або полюбите, або зненавидите.Ідея створення фільму прийшла режисерці Меґґі Джилленгол після того, як вона подивилась «Наречена Франкенштейна» (1935 року) і була мʼяко кажучі не в захваті від репрезентації Нареченої.«Мені близька ідея цього жахливого, жорстокого, але водночас, самотнього, дуже людяного чоловіка, який потребує когось, хто міг би бути з нею, повністю. Але те кіно не запитує: "А як же вона?". Наш фільм запитує.»Сюжет:Франкенштайну самотньо жити в світі, він потребує кохання, турботи і серйозних стосунків. Тут можна було б пожартувати про те, що тільки 100-річний чоловік буде готовий до серйозних відносин, але ладно ахаахТож приходить він до науковиці і просить зробити собі пару.І створив він ЇЇ за образом своїм і подобою своєю… але контролювати не зміг 😎З точки зору критики, я можу сказати де, до фільму можна доколупатись, що занадто багато всього відбувається, овер багато акцентів, на які відволікаєшся, сцена з танцями просто звалилась з неба, зайвий пафос, тема фемінізму, настільки в лоб, наскільки це можливо (навіть мені).Не вистачає всьому цьому тонкості, легкості та іронії.Структурно «The Bride!» створений з різних шматків, жанрів, ідей, пасхалок, тем, емоційного забарвлення… наче Джилленгол зробила свого Франкенштайна.Але вперше за довгий час, я вирішила не зважати на це і просто насолодитись.Мені подобається, що пані Меґґі ризикнула. Так якісно вплела відсилки на фільми (при першому перегляді, я нарахувала, десь 20 може більше).Мені подобається її скажено-зворушливий roller coaster. Я готова знову і знову сідати на цей кіно-атракціон.Операторська робота Лоуренса Шера («Джокер» 1-2, дуже схожа стилістика особливо з другим).Візуально театральне кіно. Красиве. А на цьому пан Шер знається і в нього виходить.Композиторка моя любіма —Гільдур Гуднадоттір. Знову її вгадала по музиці.Так воно підсилює історію… такий темний, нелінійний, містично-брудний, ніжний, струнний, в дусі 30-х (а місцями навіть техно) score. Вах!Настільки класний, що я хочу платівку)))Акторські роботи…Джессі Баклі aka Ma Queen. Джокересса любіма!!!Яка ж вона тут геть інша!! От в порівнянні з «Hamnet» ви її тут не впізнаєте!Справжня скажено-пристрасна сутність на екрані!Яка майстерна робота і як я щаслива бачити, що в неї понеслось.Це не перша спільна робота Джессі та Меґґ, подивіться «The Lost Daughter» (абсолютно інше кіно).Крістіан Бейл… ну що, ну Бог.Нічого не скажеш. Їх зворушлива хімія ллється, крізь екран. Але тут пан Бейл дає можливість сяяти Баклі, при цьому не губившись самому.Всі молодці: Аннет Бенінг, Пітер Сарсгард, Пенелопа Круз, Джейк Джилленгол (як він танцює і співає ай добре). В мене є відчуття, якщо порівнювати, то це «Джокер: Кохання на двох» в якого вийшло бути глядацьким і зухвалим водночас.— Що ти будеш з нею робити?— ЛюбитиВ кожного монстра всередині є людська душа і як класно по життю знайти свого «монстра» і любити його.Тож в мене зʼявився новий улюблений фільм про кохання. Може зʼявиться і у вас.Good Luck, Have Fun, Don't Die.Енджой 🖤