КРАФТОВА КІНОФІЛЬНЯ

Все що я переглянула, але так і не народила окремий допис Predator: Badlands (2025)Як самостійне пригодницьке кіно для підлітків, без прив'язки до франшизи "Хижак", спрацював би набагато краще. Дивитись не обов'язково. Lifechanger (2018)Ідея цікава, щось між боді-хорором і екзистенційною драмою, але реалізація дешева й бездарна. Dunkirk (2017)Нолана люблю, але автоматично ставити високі оцінки за ім'я не готова. Для людей які дупля не ріжуть, що таке Дюнкерк і не знайомі з тими подіями, фільм максимально нечитабельний. До того ж абсолютно не віриш акторам (ну ладно, я не вірю). Die My Love (2025)Це не зовсім про післяпологову депресію, суть розкрита в назві. Фільм про те, як помирає кохання, якщо між двома людьми є тільки секс і пристрасть. На цьому далеко не уїдеш і кіно чудово розкриває цю тему.Wake Up Dead Man: A Knives Out Mystery (2025)Перші дві частини були міцніші. 3 Women (1977)Безсюжетне кіно, яке не треба розуміти, його треба відчувати. Три жінки — це не персонажі, а жіночі стани в патріархальному світі. Режисер грається ідентичностями, якщо чекати логіки буде нудно. Influencers (2025)Друга частина історії про психопатку, яка краде життя інфлюєнсерок. Дивитись можна, але не моє. Я не стежу за інстаграм-блогерами, і сама тема мені байдужа.Vanilla Sky (2001)Фантастичний трилер про самозакоханого багатія, який навіть після всіх подій, здається, так і не зробив висновків.@kinofilnya

Keeper (2025)Оз Перкінс повернувся до свого фірмового стилю — повільного, тягучого, гіпнотичного кіно, де кадр важливіший за діалог, а настрій повільно затягує в себе, як у February. Після його флірту з більш "зрозумілим" кіно я вже майже змирилась із втратою режисера, за яким було цікаво спостерігати, але він повернувся!Мені не було нудно, очі насолоджувались кожним кадром аж до метеликів в животі. А мозок працював на повну, вишукуючи метафори, підказки та сенси. Фільм не стільки про монстра, скільки про тип людей. Про тих, хто роками "зустрічається", не бере відповідальності, живе коштом чужої молодості й часу, і не бачить у цьому нічого страшного. У фільмі це доведено до прямоти. І це не моя фантазія, сам Перкінс описував Keeper як фільм про те, що найбільший жах може ховатися в тому, кого ти любиш і поруч з ким ти дихаєш. Це спроба заговорити про токсичність, егоцентризм і патріархальні установки, що крадуть повітря у людини і пробирають моторошніше за будь-якого монстра. Пряма цитата режисера:Це найгірша сторона чоловічої статі. Це погляд на огидну чоловічу сутність. Якщо ви хочете назвати це патріархатом, мізогінією, токсичною маскулінністю — називайте як хочете. Це зображення наших найгірших рис як чоловіків. Ось моя відповідь вам. Іноді ми мусимо дивитися і казати: "Фу, що за гидота". І я думаю, що "Keeper" — це погляд на чоловіків як на "гидоту". Знімаючи цей майже несподіваний фільм, Перкінс відчував свободу: Не було грошей і не було нагляду. У нас не було бюджету і не було часу. А коли немає бюджету й часу — ніхто не панікує. Бо якщо в тебе 90 мільйонів і 300 знімальних днів — усі постійно на межі. Тому так важко знімати такі фільми. А коли ти знімаєш за копійки — ніхто навіть не помічає, що ти щось робиш. Це дуже звільняє. Цікаво й те, що Перкінс надихався "Three Women" Роберта Альтмана. (автоматично відправився в мій watchlist)Режисер знову змусив мене дивитись і думати. І цього більш ніж достатньо.Рейтинг IMDb: 5.7Критики: 49%Моя оцінка: 7@kinofilnya

Параноя та конспірологічні переконанняМинулого тижня встигла подивитись п'ять фільмів. Так співпало, що всі 5 об'єднує тема параної та конспірологічних переконань, які призводять до психологічного розпаду реальності головного героя. А ти сидиш і гадаєш чи все це реально, чи галюцинація?Masking Threshold (2021) - Єдиний в добірці фільм не для всіх, і навіть не для всіх "не для всіх". Більше нагадує науковий експеримент, подкаст або навіть 90-хвилинний аудіощоденник божевільного.Чувак з шумом у вухах вирішує, що це не тиніт, а сигнал. Домашні експерименти, мікрофони, фольга й повільне сповзання в психоз. Режисер проілюстрував, як виглядає внутрішній світ людини, яка поступово втрачає розум, поринаючи в безодню психозу. І все це на фоні безкінечного потоку крупних планів, макро, уривків кадрів, текстур, предметів і одержимого голосу за кадром. Моя оцінка 7/10 (але у своєму жанрі це прям шедевр)They Look Like People (2015) - Малобюджетний психологічний горор.Чоловік переконаний, що люди навколо перетворюються на демонічні сутності й намагається врятувати друга від апокаліпсиса, що може бути лише його ілюзією. Моя оцінка 8/10Escape from Tomorrow (2013) - Ще одне дивне кіно про бісячого чоловіка з кризою середнього віку, або просто клінічного ідіота (вибачте не розібралась), який проводить час із сім'єю в Діснейленді і його починає дико штирити. К кінцю скочується до суцільного лсд-трипу. До перегляду не рекомендую, але досвід цікавий. Моя оцінка 5/10 Fire in the Sky (1993) - У маленькому містечку лісоруби розповідають дивну історію про зникнення друга, але чи справді вони жертви, чи просто вигадали зручну брехню? Моя оцінка 5/10Bugonia (2025) - Новий Йоргос Лантімос + Емма Стоун + Джессі Племонс. Двоє конспірологів невдах викрадають генеральну директорку великої компанії, бо 100% впевнені, що вона інопланетна бджола-королева. Абсурдна комедія, яка раптом стає страшно серйозною. Моя оцінка 7/10 В принципі, кожен фільм з цієї добірки заслуговує на окремий допис (крім Escape from Tomorrow, бо це дійсно шиза шизанута). Але до відключення світла у мене мало часу і немає скринів, тож якщо є бажання, можемо обговорити все в коментарях.І так… у мене з’явилася власна теорія змови. Якого дива мені підряд випало п’ять фільмів з однаковою повісткою? Всесвіт щось хоче мені сказати. Питання тільки одне — що саме? @kinofilnya

Рука, що гойдає колискуThe Hand That Rocks the Cradle (1992) vs (2025)1992 — 7/10Класичний трилер, який досі працює, та й картинка не застаріла. Простий, але міцний сценарій, усе тримається на психологічному напруженні. Є логіка, ритм і відчуття загрози. Ребекка Де Морней шикарна: холодна, підступна, без карикатурності.Добре вибудований контраст між вимотаною побутом дружиною та доглянутою, спокійною, впевненою нянею, яка м'яко заходить у чужу сім’ю й починає її розхитувати.Навіть коли сюжет іде знайомими рейками, фільм тримає.2025 — 2/10Це не фільм, а якась ТікТок-нарізка, зліплена без сценарію. Діалоги як після лоботомії, герої роблять усе просто, бо так... А музика ніби вирішили злякати глядача до інфаркту, щоб викликати хоч якісь емоції.Тепер дружина глянцева, доглянута жінка, а няня (Майка Монро) зачухана, безформна, худа дівчина з вічно несвіжим волоссям, поруч із якою навіть дихати в одному приміщенні страшно. Як вона сподівалася зайняти місце дружини — питання відкрите. Зникло все, що було напруженням і спокусою.Замість психологічного трилера зробили істеричний кліп про нічого. Дивитися категорично не раджу.@kinofilnya

Дорога Галлоу / Hallow Road (2025) Психологічний трилер про найбільший страх батьків, коли не можеш захистити власну дитину. Бабак Анварі бере цей жах і запихає у тісну машину.Мадді й Френк (Росамунд Пайк і Меттью Різ) отримують тривожний дзвінок від доньки Аліс, яка збила когось на глухій дорозі. Запхати декілька людей у машину і розганяти їх психотравму в перемішку з почуттям провини — хід не новий, але завжди цікавий. Побути трішки психологом і копирсатись в чужій підсвідомості буває корисно навіть для себе. Подібні фільми специфічні, тут мало видовищ і багато діалогів, лише діалоги. Якщо вам подобаються камерні психологічні трилери, цей екземпляр точно вартий уваги, але і чекати чогось неймовірного від цього фільму не варто. Моя оцінка 6/10Суто для мене, фільм був розумним, але не хитрим. Тобто, він розіграв драму, але не зміг здивувати фіналом чи справді збоченою ідеєю. Я б віддала перевагу відкритій кінцівці з акцентами і натяками для роздумів. Моя оцінка 6/10Рейтинг IMDb: 6.1Критики: 93%#жахи #трилер@kinofilnya

Одне ціле / Together (2025)Австралійський містичний боді-горор від дебютанта Майкла Шенкса, який бере тему співзалежності у стосунках і доводить її до абсурду.Мені сподобалася сама ідея: гіперболізувати співзалежність і перетворити її на тілесний жах, де закохані буквально злипаються тілами. Коли кохання перестає бути підтримкою і стає в’язницею. Коли межа між "я" і "ми" стирається настільки, що вже не знаєш, де закінчуєшся ти, і де починається він/вона. Все це подано досить легко, з гумором, без надмірної жесті, слабонєрвним можна дивитись.Актори Дейв Франко та Елісон Брі є подружжям у реальному житті. Їх гра гармонійна і викликає довіру.А тепер про мінуси. Я довго не могла зрозуміти, чи сподобався мені фільм. Сюжет цікавий, вимикати не хотілося, але знову виникло те саме відчуття, що переслідує мене майже всі фільми останніх років (починаючи з ковідно-карантинних часів) — відчуття скудності масштабу. Фільми на два з половиною актори, без масовки і деталей, наче дивишся якусь дешеву виставу, де немає ні грошей (що я можу зрозуміти), ні бажання зануритись у тему, характери, або хоча б навколишнє середовище, пояснити природу конфлікту, містики, мотивацію. Немає атмосфери життя навколо, є тільки ці дві людини, про яких фільм, є одна пряма сюжетна лінія з пункту А в пункт Б з перешкодою В, де В одразу зчитується, бо немає більше ні душі. Мене це дуже засмучує... Проте фільм все ж таки вартий уваги, прохідняком я б його не назвала. Тому моя оцінка 7/10 за ідею, за оригінальність.Рейтинг IMDb: 6.9Критики: 90%Моя оцінка: 7/10#жахи@kinofilnya

Криптик / Kryptic (2024) Жіночий клуб любительок полювання в рожевих вітровках це сильно стильно!Жінка шукає зниклого криптозоолога, і це призводить до її фантастичних пошуків власної ідентичності.Я не знаю що вживала авторка, але вона точно не жадібна і поділилася цим з нами. Ми маємо бути вдячні, бо це дуже міцне лайно (в хорошому сенсі), яке вибиває мізки й змушує обмірковувати кожну сцену.Я не можу сказати, що фільм не зрозумілий, адже ближче до фіналу він зводиться до однієї головної думки, глядачеві лише треба запастися терпінням і трохи попрацювати головою, розшифровуючи символізм у деяких сценах.Мене особливо обурюють трактування в дусі "фільм досліджує жіночу сексуальність, а сцени сексу — це боді-горор, що символізує внутрішні зміни". Ні, ні, і ще раз ні. Вона там не оргазм шукає, а нормальне життя. Він про втечу. Втечу від того, що гидко, боляче, і вже неможливо терпіти. Про момент, коли вже досить, коли або зупиниш це все, або загубиш свою ідентичність, як усі інші.Якщо ви втомилися від банальних історій про "прийняття себе" і хочете щось про внутрішню революцію — це воно. Так, тут є рожеві вітровки, трохи крипоти й дичини, але за цим усім — дуже людська історія. Болюча і знайома. І нехай вас не лякає страшне слово артхаус, на мій погляд, тут воно цілком виправдане, адже іноді треба давати мізкам щось потужніше, ніж просто фонові розваги.Рейтинг IMDb: 4.2Критики: 65%Моя оцінка: 8#трилер #жахи @kinofilnya

Балконетки / Les femmes au balcon (2024)А мені сподобалося! Це вам не Голівуд, де все вилизано до блиску в ім’я толерантності. Це яскраве, дике, сміливе кіно.Ніколь, молода письменниця, мешкає у будинку разом із двома подругами — вебкам-моделлю Рубі та актрисою Еліз. Вони проводять дні на балконі, спостерігаючи за привабливим сусідом навпроти. Коли той запрошує їх на вечірку, подія обертається катастрофою. Після його раптової смерті жінки стають головними підозрюваними та намагаються приховати сліди. На тлі подій розкриваються особисті травми кожної з героїнь.Фільм на доволі серйозні й болючі жіночі теми, який, попри все, ще й намагається розважити.Ті, хто звинувачує кіно в стереотипному зображенні чоловіків — ну, вибачайте. Це комедія, яка навмисно перебільшує саме для того, щоб показати всю "красу" тих самих стереотипів, які зовсім не міфічні, а цілком реалістичні. Кажу це як жінка. Так, не всі чоловіки такі, але їх багато. І не треба тут починати "а жінкииии...". Фільм про те, про що він є. І ця тема досі актуальна.Тут мова не тільки про фізичне насильство, а й про психологічне — у побуті, у стосунках, у шлюбі. Цей фільм варто подивитися саме чоловікам і спробувати зрозуміти, а не пускати піну з рота і кричати, що це феміністичне лайно.Ще тут багато оголених жіночих тіл. Але вони подані як щось буденне, не сексуалізоване, не виставлене як об’єкт бажання. Груди — це частина тіла. І все.Фільм дуже красиво знятий. Яскраві образи героїнь, костюми, макіяж — візуально просто цукерочка.І так, кіно не ідеальне, але дуже потрібне.Рейтинг IMDb: 5.9Критики: 71%Моя оцінка: 8#жахи #комедія@kinofilnya

Мертвий лист / Dead Mail (2024)Якщо раптом вам захотілося чогось незвичайного, загадкового та атмосферного, з душком 80-х, можете подивитись цю дивакувату суміш детективного трилеру з психоделічною байкою про самотність, параною і загублену пошту.Загадкова записка з проханням про допомогу з’являється в поштовому відділенні 1980-х років і стає зв’язком між інспектором із нерозв’язаних листів і викраденим техніком з обслуговування клавішних.Формально це трилер, але він ніби весь час забуває, яким жанром хотів бути. Тут є і нуарна безвихідь, і сюрреалістичні вкраплення, і гумор, який не зовсім гумор. Кіно знято на 16-міліметрову плівку, і це додає ще більше відчуття чогось давно втраченого.Все це схоже на сон з дивними персонажами, який ти намагаєшся пригадати, але перед очима лише уривки.Фільм може здатись повільним чи занадто дивацьким... насправді так воно і є. Не всім зайде, але кому зайде — запам’ятається не сюжетом, а станом.Рейтинг IMDb: 6.0Критики: 93%Моя оцінка: 7/10 за атмосферу#трилер@kinofilnya

Материнство з присмаком жаху: 9 фільмів до Дня матеріНе всі матусі готують борщі. Деякі варять зілля, ховають тіла в холодильнику, а замість казки на ніч шепочуть закляття…День матері вже цієї неділі, тож ловіть добірку фільмів, де материнська любов — це не тільки ніжність, а й чистий жах.Son (Ірландія, 2021)Мати намагається врятувати сина від дивної хвороби, що може бути пов’язана з культом.Grandmother’s House (США, 1988)Брат із сестрою переїжджають до бабусі й дідуся, але їх починає переслідувати божевільна мати. "Візит" Ш'ямалана дуже схожий на цей фільм, не вірю, що він його не бачив. Деякі сцени, ракурси й навіть персонажі — як під копірку.You Are Not My Mother (Ірландія, 2021)Мама зникає і повертається… іншою. Хоррор із фольклорним підтекстом.Pyewacket (Канада, 2017)Дівчинка підліток викликає щось темне, щоб позбутися матері, але передумати вже пізно.Dark Water (Японія, 2002)Мати з донькою переїжджають у старий будинок, де їх починає переслідувати дух зниклої дівчинки.Grace (США, 2009)Дитина народжується мертвою, але залишається живою. Бодігорор про викривлену турботу.Never Let Go (США, 2024)Мати з двома синами ховається в лісі, вірячи, що зовні зло.Mother’s Day (США, 2010)Матір разом із синами вдирається в чужий будинок і влаштовує кривавий треш.The Hole in the Ground (Ірландія, 2019)Син змінюється після прогулянки в лісі. Мати починає сумніватися, що це взагалі він.@kinofilnya