Вважається, що саме близькі стосунки найчастіше активують дитячі режими, тому що в них людина неминуче стає більш емоційно відкритою і вразливою. У повсякденних соціальних контактах зазвичай працюють звичні психологічні захисти: дистанція, формальність, контроль емоційних реакцій. У партнерських стосунках ця дистанція зменшується, а значущість взаємодії різко зростає.Поведінка та реакції важливої для нас людини напряму зачіпають наші базові емоційні потреби у прийнятті, стабільності, близькості та безпеці. Через це навіть невеликі події можуть переживатися інтенсивніше: критика від партнера відчувається інакше, ніж від колеги, а дистанція або холод можуть сприйматися як загроза самому зв’язку. У такі моменти активуються ранні способи реагування - ті, що сформувалися задовго до теперішніх стосунків.З погляду моделі Готтмана, саме ця підвищена емоційна значущість пояснює, чому конфлікти у парах швидко переходять у захисні або ескалаційні патерни взаємодії. Поведінка партнера часто є реакцією не лише на ситуацію «тут і тепер», а на активований емоційний стан, у якому він тимчасово опиняється.