Хронічний стрес відрізняється від гострого тим, що не має чіткої точки завершення. Він зберігається у фоновому режимі й поступово починає негативно впливати на когнітивні функції.Під впливом тривалого стресу знижується здатність утримувати увагу. Концентрація стає нестійкою, зростає кількість відволікань, складніше тримати в полі уваги кілька елементів одночасно. Це пов’язано з перевантаженням префронтальної кори, яка відповідає за контроль, планування та фокус.Логіка прийняття рішень у стані хронічного стресу також змінюється. Людина частіше обирає або найшвидший, або найменш ризикований варіант, уникаючи складних оцінок і довгострокового планування. Зростає імпульсивність або, навпаки, виникає тенденція відкладати вибір, щоб зменшити внутрішню напругу.Окремим чинником є зниження толерантності до невизначеності. Навіть незначні рішення можуть сприйматися як виснажливі, оскільки кожен вибір додає когнітивного навантаження. У результаті формується відчуття ментальної втоми та застрягання у простих питаннях.Відновлення концентрації та якісніше прийняття рішень у таких умовах рідко досягається через самодисципліну або примус. Ефективнішим є зменшення загального рівня стресу, чіткі пріоритети та обмеження кількості рішень, які потребують активного залучення уваги.